Інжир

1101


Взимку багато починають частіше купувати зав’яленого фрукти, наприклад інжир або фігу… Цікаво, що, згідно легенди, Адам і Єва зірвали зовсім не яблуко, а інжир, який і був забороненим плодом, що росли на дереві пізнання, за що й були вигнані з раю. За іншою версією, вони просто прикрили наготу фіговим листком…

Інжир з давніх-давен у багатьох народів світу втілює жадання, жіноче начало, шлюб, плодючість. Можливо, це пов’язано з тим, що спочатку кидаються в очі плоди фігового дерева і тільки потім листя. А листя і плоди разом уособлюють єднання двох начал-чоловічого і жіночого, і символізують життя і любов.

Коли саме люди почали культивувати інжир, сказати важко.

При розкопках в Стародавньому Єгипті були виявлені барельєфи із зображенням фіг, які були створені не пізніше, ніж за 2500 тисяч років до н. е. В Стародавньому Єгипті інжир називали божественним.

Але, за припущенням учених, перш ніж потрапити в Древній Єгипет, інжир вже вирощувався в Аравії, потім — у Фінікії.

Культивували в античні часи інжир і в Стародавній Греції. Перші згадки про нього відносяться до IX століття до н. е ..

У Стародавньому Римі інжиру, росшему на місці форуму, поклонялися, адже, згідно з легендою, саме фігове дерево допомогло врятуватися засновнику Риму — Ромула. І коли воно почало сохнути, Рим занурилася в траур.

В наш час інжир росте в Індії, Пакистані, Ірані, Туреччині, країнах Середземномор’я, де плодоносить по 2-3 рази в рік.

Виростає він у дикому вигляді і в Закавказзі, в Криму, за легендою в XIII–XIV століттях його туди завезли на своїх кораблях генуезці.

Нерідко інжир називають винної ягодою, хоча вино з нього не роблять.

Назва ж виникло з тієї причини, що під час дощу фіги, що мають у своєму складі велику кількість цукрів, настільки насичуються вологою, що у них починається спиртове бродіння і проявляється винний запах.

Інжир, фігове дерево, фіга, смоковниця, смоква, винна ягода – Ficus carica L. – чагарник або дерево з сімейства тутових.

Дерево має розлогу крону, а у висоту піднімається до 10-12 метрів. Коренева система у інжиру розгалужена і сильно розвинена.

Кора стовбура світло-сіра, гладенька. Гілки мало розгалужені. Молоді зелені гілки містять молочний сік.

Великі м’ясисті, темно-зелені трьох-семи лопатеві листя до 15 см завдовжки і до 15-20 см завширшки, зверху жорсткі і шорсткі, знизу опушені. На зиму інжир скидає листя.

Квітки інжиру розташовуються всередині м’ясистого суцвіття за формою нагадує грушу.

Інжир – дводомна рослина, чоловічі суцвіття ростуть на чоловічих деревах, званих каприфигами, а жіночі квітки – на жіночих деревах, які і називаються фігами. Жіночі квітки більші чоловічих. У верхній частині суцвіття знаходиться невеликий отвір, прикрите лусочками.

Цвіте інжир в квітні-травні, червні-липні і в серпні. Запилюється осами, які живуть тільки на чоловічих суцвіттях.

Плід – горішок, закутаний в тканину розрослися жовтих, жовто-зелених, чорно-синіх або фіолетових ягід – суплідь. Вони покриті шкіркою з дрібними волосками. Дозрівають плоди в червні – жовтні.

Плоди за смаком бувають нудотно-солодкими або кисло-солодкими. Вага фіг може досягати 30-50 р.

Розмножується інжир насінням, відводками і живцями.

Інжир розводять і як кімнатна рослина, він непогано розвивається і росте в квартирах при правильному догляді.

Плоди інжиру містять: вітаміни – А, групи В, Е, РР, С, пектин, цукру, клітковину, ферменти, лимонну, щавлеву, малоновую, бурштинову, яблучну, фумаровую, хінну, шикимовую кислоти, калій, кальцій, фосфор, магній, залізо… Вміст фруктози доходить до 70 %.

А ще у плодах міститься фіцін, сприяє засвоєнню білків.

В листі: органічні кислоти, ефірну олію, рутин, дубильні речовини, флавоноїди, мікроелементи.

Інжир покращує роботу мозку, підвищує розумові здібності, піднімає тонус, насичує енергією.

Він має сечогінну, потогінну, легким проносним властивостями.

Інжир корисний для серцево-судинної системи, для профілактики атеросклерозу – знижує рівень холестерину.

Сік і відвар застосовують при захворюванні верхніх дихальних шляхів, запаленні легень, при астмі, недокрів’ї, малярії, хронічних запорах, хворобах нирок, печінки і селезінки.

При кашлі та застуді плоди заварюють молоком.

2 ст. ложки сухих ягід інжиру заливають 1 склянкою гарячого молока. Приймають по ? склянки 3-4 рази на день.

Не можна їсти інжир при цукровому діабеті, ожирінні, запальних захворюваннях шлунково-кишкового тракту, подагрі.

Інжир вживають в свіжому, але більше в сушеному вигляді, так як зрілі плоди зберігаються менше шести годин.

З нього готують пастилу, роблять цукерки, пряники, варять варення і всілякі страви.

Інжир в сметані

Вам знадобиться:

– 200 г інжиру;
– ? Склянки подрібнених волоських горіхів;
– 1ст. ложка меду;
– сметана для заправки.

Спосіб приготування:

Інжир подрібнити, перемішати з горіхами і медом, заправити сметаною.

Салат з інжиру

Вам знадобиться:

– 200 г інжиру;
– 100 г чорносливу без кісточок;
– 50 г кураги;
– ? Склянки подрібненого мигдалю;
– трохи апельсинової цедри;
– 1 склянка кефіру;
– мед за смаком.

Спосіб приготування:

Інжир, курагу, чорнослив, промити, обшпарити, нарізати, цедру натерти на тертці, перемішати, додати мед, залити кефіром.

Ласощі з інжиру

Вам знадобиться:

– 100 г інжиру;
– 100 г медового пряника;
– 100 г меду;
– 100 г волоських горіхів;
– 1 маленька плитка чорного шоколаду;
– 1 яєчний жовток.

Спосіб приготування:

Усе, крім меду, шоколаду та жовтка пропустити через м’ясорубку, перемішати, додати мед і жовток, знову перемішати.

Вимісити і розкачати в джгут, посипати натертим на тертці шоколадом, поставити на добу в холодильник.

Розрізати на шматочки.

Варення з інжиру

Вам знадобиться:

– 100 г інжиру;
– 1 лимон;
– 1,5 склянки цукру.

Спосіб приготування:

Інжир промити, залити водою на ніч. Воду злити і залити новою водою, додати трохи цукру і подрібнений лимон, варити хвилин 20. Воду злити в інший посуд, додати в неї весь цукор, зварити сироп, охолодити, покласти в нього інжир і варити до готовності.