Одна ніч в Парижі, або Як я потрапила в Мулен Руж

94


Париж значився третім після Берліна і Амстердама у списку мого автобусного туру по Європі, в який я вирушила з подругами в травні 2012 року. У місто кохання ми приїхали в другій половині дня. Нам стояв лише один вечір в Парижі. Після оглядової екскурсії по місту ні в однієї з нас не залишалося сумнівів, як провести єдину випала нам тут ніч. Ми відправимося в легендарний Мулен Руж!

Як відомо, у перекладі з французького «Мулен руж» означає «Червона млин». Назва народилося з явним натяком на близрасположенный розпусний квартал червоних ліхтарів. Знаходиться кабаре «Червона млин» біля підніжжя знаменитого пагорба Монмартр, який до 19 століття славився своїми виноградниками та млинами. На сьогоднішній день на Монмартрі збереглася лише одна справжня млин — Мулен де ла Галет. Лопаті ж нас цікавить Червоного млина – це лише декор будівлі, що не має нічого спільного з помелом борошна.

Готель, в якому зупинилася наша туристична група, до щастя знаходився поруч зі станцією метро, причому на одній гілці з потрібної нам зупинкою Blanche (Бланш), виринувши з якої, ми тут же вперлися в знаменитий фасад, декорований червоним млином. Якщо ви в Парижі вперше і бажаєте заощадити на таксі, добираючись до Мулен Руж підземкою, то вам потрібно буде сісти на 2-ю лінію паризького метро (квадрат D3) і вийти, як вже згадувалося вище, на зупинці Blanche.

Кожен вечір знамените кабаре Мулен Руж дає два подання. Перше починається о 21.00. Його можна поєднати з вечерею, прибувши до Червоної млині до 19.00. Таким чином, ви маєте можливість спочатку насолодитися інтер’єром самого залу і смачно поїсти. Вартість цього задоволення коливається в межах 175-200 євро залежно від обраного вами меню і вже включає перегляд самого шоу о 21.00. Якщо вечеря вас не цікавить, то ви можете приїхати до 21.00 і заплатити за вхідний квиток 105 євро. В цю вартість входить півпляшки шампанського, яке вам подадуть у відерці з льодом. Від останнього, до речі, ви також вправі відмовитися, і тим самим заощадити ще 10 євро. Друга вистава починається о 23.00 і вже не передбачає вечері. Вартість вхідного квитка на нього також становить 105 євро.

Витративши багато часу на поселення в готель та приведення себе в порядок (адже не кожен день ходиш Мулен Руж!), а потім ще і на те, щоб зорієнтуватися в путаном паризькому метро, на станції Blanche ми були рівно о 23.00. До Червоної млині ми мчали, будучи в повній упевненості, що запізнюємося. Яке ж було наше здивування, коли біля Мулен Руж нас зустріла довга черга гостей, присутніх на нічний подання. Ані броні, ані тим більше квитків у нас не було. В Мулен Руж ми примчали тільки натхнені настановою гіда нашої групи про те, що в Червоній млині завжди є вільні місця. Але всі каси біля входу були нзакрыты. Ми рвонули до охоронцям кабаре і ламаною англійською стали уточнювати, де можна придбати квитки на виставу.
— No tickets for today. Come back tomorrow. (На сьогодні квитків немає. Приходьте завтра) — був їх загрозливий, але чомусь усміхнений відповідь.
— Tomorrow will be without us. Just one night in Paris. (Завтра нас не буде. Всього одна ніч у Парижі) – заблагали ми.

Але правоохоронці біля входу в Мулен Руж, здавалося, знущалися над нами, розводячи руками і сміючись. Нам втрачати було нічого. Метро скоро закривалося, і потрібно було терміново визначатися. Спираючись на свій слов’янський менталітет і огидний англійська, ми рішуче стали пропонувати охоронцям хабара у вигляді 5 євро зверху за кожен квиток. Ті сміялися у відповідь, даючи зрозуміти, що це дуже мало. Але для нас і сама вартість квитка в 105 євро вже била по кишені, не кажучи про бонуси зверху для сек’юріті кабаре. Так ми протоптались в нерішучості щонайменше чверть години. Між тим чергу практично розтанула всередині вестибюля кабаре. Ми, зібравши всю свою рішучість, ще раз кинулися з благанням до охоронців, пропонуючи все ті ж 5 євро зверху. Раптом ті пом’якшилися:
— Don’t need money. Welcome. (Не треба грошей. Проходьте. Ласкаво просимо.)

Пізніше, аналізуючи цю ситуацію, ми вирішили, що сек’юріті просто розіграло нас, висловлюючи готовність взяти хабар. Їм просто було приємно поспілкуватися з розгубленими слов’янськими дівчатами. Гід ж виявився прав – в Мулен Руж завжди є вільні місця. Просто слід почекати, коли пройдуть гості заздалегідь купленим квиткам.

Отже, нарешті, ми всередині. Створений зовні ажіотаж зробив свою справу: ми з працею віримо в те, що все ж потрапили в Мулен Руж. Відчуття гордості і одночасно нереальності того, що відбувається. У вестибюлі у нас забирають фотоапарати. У танц-холі зйомка категорично заборонена. Нас проводять до столика. Зал величезний. Він розрахований на 850 відвідувачів. Тут досить прохолодно і в топ з відкритою спиною мені особисто незатишно. Благо з собою піджачок, який я з полегшенням накидаю собі на плечі.

Як тільки ми плюхаемся на вказаний провожатым диван, офіціанти швидко приносять нам шампанське і забирають за 105 євро з кожного. Тут же гасне світло. Але офіціанти продовжують метушитися між столами, освітлюючи собі дорогу ліхтариками, які тримають у роті.

Починається шоу «Феєрія». Більш точної назви для програми «Мулен Руж» важко і придумати. Перед нами дійсно феєрія! В наших широтах існує дуже спотворене і звужене уявлення про паризькому танц-холі Мулен Руж. У нас найчастіше кабаре асоціюється зі стриптизом або в кращому випадку з канканом. Шоу в Мулен Руж – це дійсно красиві напівоголені жіночі тіла і точені особи, у більшості яких дізнаєшся своїх співвітчизниць. Але не тільки! Це і досить стерпне опереточное спів, і чудові декорації, і запаморочливо розкішні костюми, прикрашені пір’ям, стразами, мереживом. Це і шоу, безумовно. Млосні картинки сходу, змінюються сценами в басейні з величезним удавом, відвертими жертовниками і польотами коханих над глядацьким залом. Зв’язки між цими замальовками ніякої. Але вона й не потрібна. Все бездоганно красиво і естетично. І це не може не приносити задоволення. Частота змінюються нарядів не дозволить навіть досвідченому глядачеві занудьгувати. Виступ танцівниць розбавлене цирковими номерами з залученням глядачів із залу.

Одна ніч в Парижі, або Як я потрапила в Мулен Руж
Одна ніч в Парижі, або Як я потрапила в Мулен Руж
Фрагменти шоу «Феєрія» Мулен Руж

Півторагодинне подання, а саме стільки триває шоу в Мулен Руж, вінчає знаменитий канкан. Танцівниці завзято верещать, розлітаються по сцені в акробатичних шпагатах, дразняще демонструють глядачам свої мереживні панталони. Словом, роблять усе, щоб у цей вечір за келихом шампанського, відкинувшись на спинку дивана, ви відчули себе vip-персоною, навколо якої обертається весь Париж!

Коли все закінчилося, ми вийшли з » Мулен руж немов одурманені подарованої нам казкою. Таксі було рясно представлено біля входу в танц-хол. Напевно, ми здорово переплатили за нього (40 євро всього за пару зупинок метро). Але, переповнені емоціями від побаченого і почутого в Мулен руж, у нас не залишилося ні грама раціонального. Лише атмосфера розкоші, дозволеної ліні і блаженства.

Одна ніч в Парижі, або Як я потрапила в Мулен Руж
Канкан в Мулен Руж

Напевно в Парижі є маса подібних кабаре-холів, в яких, можливо, і обстановка, і саме шоу не поступається побаченому в Червоному млині. Але хіба хоч в одному з них живе столітній дух Мулен Руж? Мулен руж, де колись любили сиживать Пікассо, Оскар Уальд, малював свої плакати Анрі де Тулуз-Лотрек… Мулен Руж, на сцені якого співала сама Едіт Піаф і починав свою кар’єру Ів Монтан, давала гала-концерти Лайза Мінеллі і Френк Сінатра, Елтон Джон і Михайло Баришніков… Мулен Руж, про який знято близько десятка фільмів, проспівано стільки пісень і навіть написаний роман… Мулен руж, який в 1981 році сама королева Великобританії Єлизавета II вшанувала своєю присутністю на шоу… Хіба хоч ще одне кабаре в світі може похвалитися такою кількістю регалій? Ось чому єдина ніч у Парижі коштує того, щоб витрать її на Червону млин!

Одна ніч в Парижі, або Як я потрапила в Мулен Руж
Одна ніч в Парижі, або Як я потрапила в Мулен Руж
Картини Анрі де Тулуз-Лотрека про життя Мулен Руж