Теорії таланту

13


Безумовно, кожна людина талановита, але, на жаль, не всім вдається виявити свій талант. Деколи все життя йде на його пошуки… Але що це таке? Може, це той самий «поцілунок Бога»? Чи все ж нескінченний праця над собою і своїми вміннями? І які ж межі талановитого з геніальним?

Багато відомих нам мудреці і вчені задавалися цим питанням. І у кожного були свої, виключно різні, а часом і суперечливі відповіді.

Теорія «одержимості» Платона

Платон, один із найвидатніших старогрецьких філософів, першим задумався про те, що ж таке талант. Після багатьох і довгих міркувань мудрець прийшов до висновку, що це не що інше, як дії вселившегося у людини божества. «Не вміння, а божественна сила рухає тобою…» стверджував філософ. Платон вважав людей «сліпими передавачами», які являли світу те, що їм нашіптувала вища сила.

Отже, творча діяльність, на думку давньогрецького вченого, це… «одержимість». Таке тлумачення таланту зруйнувало кордону між творчістю художника і письменника, творчістю виконавця (актора, музиканта) і творчістю глядача, слухача, читача – і художник, і виконавець, і глядач однаково «захоплені» божеством. Тут ми знаходимо одне з найважливіших упущень філософа в його роботі — без уваги залишилися специфічні відмінності між творчістю автора, виконавця-посередника і сприймає твір.

Однак Платон зробив важливе зауваження про те, що ніякі висоти в мистецтві неможливі без повної самовідданості творить, без наснаги своєю справою, аж до повного самозабуття. Для мене «платонівський» божество «живе» і сьогодні – ця та сама муза, яка пробирається до нас тихим вечором і «допомагає» творити щось прекрасне.

Талант у нашій крові

Англійський антрополог Френсіс Гальтон, який жив у 19 столітті, вважав, що талант переходить у спадок від батька до сина, від діда до внука… Першим фактом, який підтверджує правдивість його теорії, можна назвати те, що двоюрідним братом вченого був Чарльз Дарвін.

Для свого дослідження вчений вивчив близько трьох тисяч сімей. І в своїй праці «Спадковий геній» зазначає, що ген талановитості зберігається в аристократичних і висококультурних сім’ях. З кожним поколінням ген проявляється все сильніше, поки не досягає свого апогею в сім’ї народжується геній, після тенденція йде на зниження.

Гальтон зробив дійсно цікаве зауваження. Подумати тільки, в родині відомого нам композитора Йоганна Себастьяна Баха було 58 талановитих музикантів. Моцарт вийшов з композиторської сім’ї. А Штрауси для нас взагалі є «вальсовой династією»

Ось вам ще одна цікава історія. Жили були дві сестри Євдокія та Ольга Головины. Так от, праправнуком Ольги є Лев Миколайович Толстой, а правнуком Євдокії — Олександр Сергійович Пушкін.

Теорії таланту

Геніями не народжуються – геніями стають

Саме таку точку зору підтримував німецький пастор і педагог Карл Вітте. Вітте зазначав, що геніальність можна досягнути, розвиваючи природну обдарованість протягом усього життя. Педагог стверджував, що найважливішими в даному процесі є перші п’ять років.

Одного разу пастор, сперечаючись зі слухачами своїх лекцій — членами Магдебурзького педагогічного товариства викладачів гімназій, заявив їм: «Якщо бог пошле мені сина… то я, як і вирішив, що зроблю з нього видатної людини». У Вітте незабаром дійсно народився син. І педагог виховав справжнього генія. У дев’ять років юний Карл Вітте вступив в Лейпцігський університет. Через рік навчання хлопчик здав всі іспити. У 13 років він став доктором філософії в університеті міста Гиссена, а через чотири місяці отримав ступінь доктора юриспруденції в Гейдельберзі. У 18 років він стає професором університету.

Талант – відступ від норми

А так вважав італійський криміналіст Чезаре Ламброзо. У своїй книзі «Геніальність і божевілля» він практично ставить найвідомішим талановитим особистостям діагнози. Ламброзо позначає талант як дегенеративний психоз і підкреслює, що талант є одним з видів божевілля.

Криміналіст, підтверджуючи свою теорію, звертав увагу читача на те, що великі люди часто страждають нервовими розладами, що, до речі, має місце бути, наприклад, епілепсія у Федора Михайловича Достоєвського, схильність до суїциду простежувалася у Сергія Єсеніна, Володимира Маяковського, Марини Цвєтаєвої та у багатьох інших. Однак різними психологічними захворюваннями страждають і пересічні люди.

Ламброзо, будучи сучасником Льва Толстого, одного разу відвідав письменника. Після цієї зустрічі у Льва Миколайовича з’явилася коротенька запис в щоденнику «Був Ламброзо, маленький обмежений дідок».

Багато вчених відмічають теорію Ламброзо ненауковою працею — аж надто часто на сторінках його книги зустрічаються неперевірені факти, а часом і зовсім помилкові. У той же час, в широких масах книга досить популярна.

Напевно, кожен з нас знайде для себе серед перелічених теорій найбільш схожу зі своїми поглядами. Мені, наприклад, найбільш близьким став праця Карла Вітте: приємно знати, що алмаз можна огранити і перетворити його на справжній діамант.