Великий мудрець

504


Для індійців Тагор – не просто класик, а ціла брила, як для росіян, наприклад, Лев Миколайович Толстой. Автор «Гітанджалі» став першим серед не-європейців, які отримали Нобелівську премію з літератури. Було це в 1913 році.

Рабіндранат Тагор народився 7 травня 1861 року на півночі Калькутти в маєтку Джорасанко Тхакур Барії в багатій родині брахмана Дебендранатха Тагора і Шаради Деві.

Рабіндранат був наймолодшим з дітей. Тагоры були великими землевласниками, їх рід був дуже давнім. Один з предків Рабіндраната був засновником релігії Аді Дхарм.

Старший брат Рабіндраната, Двиджендранатх, був математиком, поетом і музикантом, середні брати, Диджендранатх і Джотириндранатх, були відомими філософами, поетами, драматургами. А племінник Рабіндраната (Обониндранатх) став одним із засновників школи сучасної бенгальської живопису.

В будинку Тагоров збиралися відомі письменники, музиканти, політики.

Тагору було всього 5 років, коли його віддали в Східну семінарію. Але потім перевели у звичайну школу, рівень освіти якої залишав бажати кращого.

Тим не менш, Рабіндранат отримав хорошу домашню освіту, вивчаючи арифметику, геометрію, історію, літературу, англійська мова і санскрит. Вивчав він і інші предмети, а також познайомився з творчістю видатного драматурга і поета стародавньої Індії – Калідаси.

У вільний від занять час Тагор любив здійснювати піші прогулянки, гуляючи по околицях.

Хлопчик почав писати вірші у 8-річному віці. У шістнадцять років з-під його пера з’явилися перші твори в прозі, це були драми та новели. А свої перші вірші він опублікував під псевдонімом Сонячний Лев.

В 11 років Тагор разом з батьком покинув Калькутти. Батько Рабіндраната, будучи брахманом, часто здійснював паломництва до святих місць Індії. А 14 лютого 1873 року вони вирушили в подорож разом на кілька місяців. Вони побували у родинному маєтку в Шантиникетане і зупинилися в Амрітсарі.

Коли хлопцеві було 14 років, не стало його матері.

У 1877 році Рабіндранат написав довгу поему в стилі маїтілі, який заснував інший індійський поет – Видьяпати.

У 1878 році Тагор вступив в публічну школу в Англії в Брайтоні. Перші кілька місяців він прожив у будинку, що належав родині Тагоров і перебували недалеко від Брайтона і Хоува. З ним жили племінники, діти його брата Сатьендранатха – Сурен і Індіра, які приїхали в Англію разом зі своєю мамою.

Рабіндранат вивчав право в Університетському коледжі Лондона, але провчився недовго, покинувши його заради вивчення літератури: «Коріолан» та «Антоній і Клеопатра» Шекспіра, твори Томаса Брауна та інших.

У 1880 році він повернувся в Бенгалію, так і не отримавши ступеня. Але знайомство з Англією благотворно позначилося на його творчості пізніше, дозволивши створити нові образи, як у літературі, так і в музиці.

9 грудня 1883 року Рабіндранат одружився на Мриналини Деві, уродженої Бхабатарини.

Великий мудрець

У пари народилося п’ятеро дітей. Три дочки – Мадхурилата, Ренука, Світу, і два сина – Ратхиндранатх і Саминдранатх.

1891-1895 роки виявилися найбільш плідними для творчості Тагора, він написав понад 40 оповідань, які пізніше увійшли в тритомник «Гальпагуччха».

У своїх творах Тагор описав життя в Бенгалії, подарувавши безліч яскравих образів.

В кінці XIX століття з’явилися збірники пісень та поезії «Золотая ладья» (1894) і «Мить» (1900).

У 1890 році Тагору довелося ще займатися величезними маєтками в Шилайдахе (нині частина Бангладеш). Пізніше до нього переїхали дружина і діти.

У 1901 році Тагор знову повернувся в Шилайдах і переїхав в Шантиникетан, де заснував ашрам. Там була експериментальна школа, бібліотека, молитовна кімната з мармуровою підлогою, а також гаї та сади.

У 1902 році померла дружина Тагора, і він довгий час був невтішний. Рабіндранат видав збірку ліричних віршів «Пам’ять», присвячених минулої дружині, в кожному рядку там відчувається біль втрати.

У 1903 році від туберкульозу померла одна з його дочок, а в 1907 році від холери — молодший син поета. У 1905 році Рабіндранат втратив батька.

Проте всі ці дуже важко пережиті втрати не зломили дух Тагора і його тягу до життя. Письменник не тільки творив, але і брав участь у громадському житті. Так, після арешту колоніальними владою відомого індійського революціонера Тілака, Тагор виступив в його захист і організував збір коштів для надання допомоги ув’язненому революціонеру.

У 1905 році хвиля протестів прокотилася через акта Керзона про розділ Бенгалії, з’явився рух «Свадеші», і Тагор став одним з його керівників. В цей час він написав такі патріотичні пісні, як «Земля Бенгалії» і «Золота Бенгалія». А в 1910 році був виданий один з найбільш відомих збірок віршів Тагора «Жертовні пісні» – «Гітанджалі».

Тагор багато подорожував. Починаючи з 1912 року, він побував у США, Японії, Китаї, Європі та СРСР, де його приймали дуже тепло.

У Лондоні Тагор показав своєму другові, британського художника Вільяму Ротенштейну кілька перекладених на англійську мову віршів з «Гітанджалі». Ротенштейн прийшов у захват і за допомогою учасників «Індійського суспільства» було перекладено і видано в Англії в 1913 році безліч творів поета. А в 1914 році твори Тагора вийшли російською мовою в СРСР.

14 листопада 1913 року Тагор дізнався, що став лауреатом Нобелівської премії з літератури.

На початку 1930-х років Рабіндранат намагався привернути увагу громадськості до кастової системи країни і проблем недоторканних. Він виступав на публічних лекціях і говорив, наводячи приклади, що серед «недоторканних» безліч гідних людей. Зрештою, Тагор домігся дозволу на відвідування ними Храму Крішни в Гуруваюре.

Чим більше Рабіндранат подорожував по світу, тим більше переконувався в тому, що будь-який поділ людей не призводить ні до чого хорошого. У травні 1932 року він був у таборі бедуїнів в пустелі Іраку, до нього підійшов вождь племені і сказав такі слова: «Наш Пророк сказав, що справжній мусульманин той, від чиїх слів або дій не постраждає жоден чоловік». Вони вразили поета і ще більше зміцнили його у вірі, що всі люди рівні.

Пізніше Тагором були написані вірші, поеми в прозі, пісні, танці-п’єси. А в останні роки життя він звернувся до науки і написав збірку есе «Наш Всесвіт».

Цікаво, що його наукові дослідження в астрономії, фізиці, біології знаходили відображення в літературній діяльності.

Великий мудрець

На жаль, останні чотири роки життя Тагор був тяжко хворий, в 1937 році, і в 1940 році він впадав у кому і тривалий час перебував на межі життя і смерті.

Останню поему Тагора під диктовку писав Амія Кумар Сен. Пізніше її чернетку був відданий музею Калькутти.

7 серпня 1941 року Тагор помер у маєтку Джорасанко. Вся Бенгалія тяжко переживала цю втрату.

Явище Тагора світу ще раз підтверджує істину, що талановита людина талановита у всьому. Тагор був не лише поетом, письменником, композитором, художником. Його творчість мала величезний вплив на літературу і музику Бенгалії.

Для гімну Індії «Джанаганамана» Тагор написав і музику, і вірші. Ним написано близько 2 500 малюнків, які були представлені на виставках Індії, Європи та Азії.

День народження Тагора і зараз залишається великим святом майже для всіх жителів Індії.