Фото: Oxana Oleynichenko/Rusmediabank.ru
У наш час нікого не здивуєш цивільними шлюбами, а дівчина, до весілля не мала сексуальних відносин, – швидше виняток, ніж правило.
Разом з тим прийнято вважати, що наші предки були в цьому плані куди більш цнотливі. Але це лише омана…
Так, серед аристократії пристойності в дошлюбних відносинах, можливо, і дотримувалися (і то далеко не завжди). А ось у простолюду такі відносини вважалися нормою. Ще в давнину виник звичай так званих «пробних ночей», коли дівчина погоджувалася на інтимні зустрічі з залицяльником, щоб перевірити, наскільки він годиться їй в чоловіки…
У Середньовіччі ця традиція поширилася по всій Європі. Звичайно, ви чули про так зване «право першої ночі», коли сеньйори вступали в інтимні стосунки з дочками своїх васалів, перш ніж ті виходили заміж. Але це швидше міф, а ось «секс на пробу» дійсно мав місце.
У брошурі німецького дослідника Фішера наводиться такий опис: «Майже у всій Німеччині, особливо яка іменується Шварцвальдом, серед селян тримається звичай, у силу якого дівчата поступаються своїм ухаживателям ще задовго до весілля права, що належать тільки чоловікам. Але було б зовсім неправильно думати, що ці дівчата позбавлені моральності і марнують своє кохання без всякої стриманості всім своїм коханцям. Нічого подібного. Сільська красуня вміє так само економно розпоряджатися своїми принадами і фарбувати рідкісні моменти насолоди такий же стриманістю, як будь-яка панночка, сидить за туалетним столиком. Як тільки сільська дівчина досягає зрілості, за нею починає доглядати хлопці, і тим в більшій кількості, чим більше у неї переваг, поки вони не помітять, що один серед них користується її особливими симпатіями. Тоді вони всі зникають, і щасливець має право відвідувати її ночами. Однак він погано дотримувався б романтичне пристойність, якби увійшов до неї через двері. Сільський етикет вимагав, щоб він здійснював свої нічні візити через вікно під дахом. Цей нелегкий подвиг доставляє коханцеві спочатку лише ту перевагу, що він може поговорити кілька годин з дівчиною, яка лежить у ліжку абсолютно одягненою, застрахованою проти всіх підступів Ероса. Коли вона засинає, він зобов’язаний покинути її, і тільки поступово їхня бесіда стає жвавішим. Згодом дівчина надає йому можливість серед різноманітних жартів та забав у сільському дусі упевнитися в її прихованих принади, дозволяє йому застати її в легкому вбранні і, нарешті, дозволяє йому все, чим жінка може задовольнити чуттєвість чоловіка».
Далі автор відзначає, що правила сучасних йому пристойності не дозволяють вдаватися в подробиці. Хоча куди вже більше… Потім він вважає за потрібне все-таки розтлумачити: “Багато чого можна здогадатися вже з назви “пробні ночі”… Часто дівчата відмовляють коханцеві в останньому доказі любові до тих пір, поки той не вдасться до насильства. “Пробні ночі” тривають до тих пір, поки обидві сторони не переконаються в своїй придатності до шлюбу або поки дівчина не завагітніє. Тільки після цього селянський хлопець офіційно сватається, і заручини, а потім весілля швидко йдуть один за одним. У тих селах, де панують патріархальні звичаї, хлопець нечасто залишає вагітну дівчину. В іншому випадку він накликав би на себе ненависть і презирство всього села. Зате дуже часто буває, що молоді люди розходяться після першої або другої “пробної ночі”. Дівчина не ризикує втратити свою репутацію, так як незабаром з’являється інший хлопець, готовий заново почати свій роман. Тільки якщо “пробні ночі” кілька разів поспіль не приводять до шлюбу, дівчина може потрапити у двозначне становище. Сільська публіка вважає себе тоді вправі припустити, що в неї є якісь приховані недоліки…»
Фішер навіть додав таку деталь: “Селяни вважають цей звичай настільки безневинною, що часто, коли священик запитує їх про здоров’я дочок, вони в доказ того, що ті ростуть і процвітають, відверто і з батьківською гордістю відповідають, що їхні доньки вже “приймають нічних відвідувачів””.
Така була турбота про фортеці майбутньої сім’ї: мовляв, вибирай чоловіка ретельно, «впритул». Адже і в наш час багато шлюби розпадаються через сексуальної несумісності… Між тим, ще одним звичаєм того часу були так звані «пояси Венери», які більше відомі нам як «пояса цнотливості». Це пристрій з ланцюжків і ремінців, запиравшееся дуже складним замком, навешивалось на жіночі стегна, і ключ знаходився в руках чоловіка, нареченого або коханця. Втім, з описів відомо, що торговець, який продавав чоловікам «пояс цнотливості» за великі гроші, у той же час продавав їх дружинам за менші гроші другий ключ. Поясами користувалися у всіх країнах в продовження століть, зараз їх можна побачити в музеях.
Незважаючи на гадану розбещеність вдач, релігія і мораль свято дотримувалися верховенство чоловіка в родині. Неслухняну дружину чоловік мав право карати тілесно. В одному з німецьких міст дружина, яка побила чоловіка, повинна була прокотитися верхи на віслюку, обличчям до хвоста. Якщо ж чоловік був «під черевиком» у владної дружини, його могли навіть посадити у в’язницю… Словом, все робилося для зміцнення шлюбу і сім’ї. Хто жив у шлюбі «за правилами», тому відкривалися в майбутньому небеса, а хто порушував «правила» – тим загрожував пекло.
Ось такою суперечливою була мораль наших предків. З одного боку, допускалися перелюбу, з іншого – від жінок вимагали покірності і слухняності супутнику життя. Є над чим замислитися…
Саме цікаве Готуємо ідеальний сніданок
Фото: shutterstock.com Вдалий день обовязково починається зі сніданку. Вам може бути лінь робити зарядку або обливатися холодною водою вранці, але поснідати ви просто зобовязані.
|
