Божественна ягода

35


Фото: Federico Rostagno/Rusmediabank.ru
Виноград — одне з найдавніших рослин, які став використовувати людина.

Ще в кам’яному столітті люди намагалися селитися там, де росли ці ягоди. На Близькому Сході виноград почали культивувати ще 9 тис. років тому, а насіння його, виявлені при розкопках, відносяться до бронзового віку.

Від богів до людей

Слова «виноград», «вино», «лоза» існували в санскриті, давньоєгипетській, древнеперсидском, грецькою та латиною. Першим в історії виноградарем Біблія називає Ноя. У Книзі Буття написано, що коли Ной зі своїм ковчегом пристав до гори Арарат, то, вийшовши назовні, він насамперед посадив виноград. Виходить, що вперше її почали вирощувати у Вірменії. Цікаво, що саме у вірменських церквах в день Успіння Богородиці за православним календарем відбувається обряд Благословення винограду. У цей день парафіяни приносять у храм перші плоди врожаю в знак вдячності Творцеві за земні блага, які він дарував людям. Існує традиція на Успіння пригощати один одного виноградом.

Знайшла виноградна лоза і відображення у Новому Завіті Ісус образно порівнює себе з сином виноградаря і з виноградною лозою.

Очевидно, що вітхо — і новозавітні міфи лягли на більш давній язичницький пласт. Згідно з поширеною легендою, бог Вакх навчив культури виноградарства жителів Індії, і тільки потім греків. З цією ягодою пов’язана також одна з версій загибелі знаменитого Ікара. Одного разу Ікар побував в гостях у Вакха, свідчить легенда. Той навчив його вирощувати виноград і готувати вино, що і призвело до останнього трагічної загибелі: працівники, які ніколи не знали сп’яніння, визнали себе отруєними і вирішили зарізати свого господаря…

Існує також міф про те, що античний бог Бахус, будучи зовсім юним, відправився в Наксос. По дорозі він побачив красиве рослина, що тільки що з’явилися із землі. Він захопив його з собою, постійно турбуючись, як би промені сонця не спалили росток. Побачивши що лежить на землі пташину кісточку, юний бог обережно вклав у неї рослинка і пішов далі. На наступному привалі Бахус виявив, що рослина виросла з пташиної кістки, тому він підібрав левову кістка, куди і пересадив кісточку з втечею. Але зростання виноградної лози не припинявся, і незабаром богові довелося використовувати велику кістку осла. До того часу, коли він досяг Наксосу, коріння рослини переплуталися і обвили кістки птиці, лева і осла. Бахус так і посадив рослину разом з кістками. Кущик швидко розрісся. На ньому з’явилися грона, з яких бог вичавив сік, приготував перше вино і став пригощати їм людей. Коли люди пили небагато, вони співали, як птахи; випивали ще — і ставали сильними, як леви; коли ж вони пили багато і довго, голови їх опускалися, як у ослів… Ось чому не можна пити стільки, щоб повісити голову, говорить притча.

Але існують і інші міфи, пояснюють виникнення вина цілком «земними» причинами. Так, перси склали легенду про те, що колись людина по імені Джамшуд приготував багато виноградного соку і розлив його по глечиках. На наступний день сік заграв і перетворився в молоде вино. Зробивши ковток, виноградар вирішив, що він захворів, і написав на глечиках слово «отрута». Але одна з його дружин, тоді впала в немилість, захотіла розлучитися з життям і стала пити з посудини з написом «отрута». Однак після кількох ковтків вона відчула блаженство і радість. Жінка розчервонілась, стала веселою, заспокоїлася і знову сподобалася чоловікові. Вона приховувала таємницю своєї привабливості, поки Джамшуд не виявив, що всі судини порожні… Тут дружині довелося відкрити чоловікові свій секрет. Він зацікавився такою дією ягід. Зробив ще такого «отрути», спробував його сам — і став радісний і задоволений…

Молдавани, чинячи опір турецьким яничарам, склали цілий цикл легенд про виноград. Згідно з однією з них, в обложену фортецю, що залишилася без продовольства і води, прилетіла зграя білих лелек. Кожна птиця несла в дзьобі грона винограду, які вони стали кидати захисникам фортеці. Згідно з іншою легендою, виноградна лоза — дар бога Сонця красуні Ляну, яка, залишившись у фортеці з жменькою сміливців, просила бога дати їм сили протистояти туркам. Їй доводилося поливати лозу своїми сльозами, але виріс виноград допоміг її нареченому знайти неймовірну силу, як і його товаришам по загону. З допомогою божественної ягоди вони прогнали загарбників зі своєї землі.

Ягода довголіття

Про лікувальні властивості винограду писав у своїх трактатах ще Авіценна. Він стверджував, що виноград у натуральному вигляді поживніший, ніж виноградний сік. Ізюм великий медик прописував для лікування нирок і сечового міхура. З допомогою соку він дробив камені, лікував деякі види бородавок, лишаї і синці, попіл від спаленого виноградної лози використовував в якості протиотрути від укусу гадюки.

У виноградних ягодах міститься від 18 до 27% цукрів, велика частина яких – глюкоза. А глюкоза легко і швидко засвоюється організмом людини. Тому виноград рекомендується як здоровим, так і хворим. Крім глюкози, плоди винограду містять безліч корисних речовин: пектин, вітаміни В1, В2, С1, мікроелементи, дубильні і фарбувальні речовини, 1% кислот… А найголовніше — чорний і червоний виноград містять велику кількість ресвератролу. Останній є самим потужним природним антиоксидантом, який в десятки разів сильніше вітаміну Е і здатний виробляти антиракову дію на організм. Перешкоджають розвитку раку і рослинні пігменти антоціан і проантоцианидина, теж наявні у винограді.

У великих кількостях у винограді містяться найважливіші для людського організму елементи: магній, калій, цинк, мідь, залізо, марганець, кальцій. Надзвичайно багатий він вітамінами, амінокислотами, різними ферментами. Якщо є його регулярно, то цілком можна досягти благородного віку кавказьких довгожителів, яким і в 120 років вдається зберігати силу м’язів і ясність розуму.