Аномальні мости і траси

473


Мости і дороги так чи інакше завжди з’єднують два береги або два кінця шляху і тим самим символізують перехід у інше «вимір» простору. Тому навколо них ходить чимало загадкових історій і повір’їв, а деякі користуються відверто поганою славою…

Мости–вбивці

У всьому світі зустрічаються мости, притягають самогубців. Здавна такі явища пов’язували з чорною магією і підступами самого диявола, який нібито і підштовхує людей зводити рахунки з життям – в якості плати за те, що інші можуть користуватися мостом за призначенням…

Про мосту «Золоті ворота» в Сан-Франциско складено безліч пісень і віршів. Першу поему про нього написав сам автор проекту, архітектор Джозеф Штраус. Незабаром після цього він раптово помер…

Міст був побудований в 1937 р. і тут же як магнітом почав приваблювати потенційних самогубців. Лише за останні кілька років з нього “стрибнули” вниз 85 осіб. Сусідні ж мости такою популярністю у охочих здійснити суїцид не користуються. Парапсихологи сходяться на тому, що міст має «особливу ауру». Але в чому її секрет, ніхто не може сказати.

Ще один «міст самогубців» – Колорадський Вуличний міст в Лос-Анджелесі. Він був побудований в 1913 р. Легенда свідчить, що за півроку до закінчення будівництва моста один з робочих впав у воду. Тіла його так і не виявили. Так ось, кілька нещасних, чиї спроби покінчити з собою, кинувшись з моста, завершилися невдачею, розповіли, що їм був привид людини в робочій спецівці. Фантом умовляв їх перейти «на той бік», де, як він запевняв, їх чекали свобода і щастя. А очевидці в момент, коли черговий самогубець вилазив на перила, не раз спостерігали, як лампи, встановлені на мосту, раптом спалахували замість звичайного білого яскраво-синім світлом!

А міст над розташованої в Думбартоне, на заході Шотландії, долиною Овертоун, у кельтській міфології відома як місце, де сходяться небо і земля, з середини минулого сторіччя відомий як «вбивця собак». На сьогоднішній день офіційно зареєстровано щонайменше п’ятдесят епізодів, коли чотириногі кидалися з нього у воду, щоб потонути. В рік відбувається до шести таких випадків. Цікаво, що переважно це собаки порід лабрадор, коллі та ретривер. Помічено, що всі собачі самогубства відбуваються виключно в погожі дні, і собаки стрибають з однієї і тієї ж сторони мосту…

За переказами, близько двох століть тому один чоловік скинув з цього мосту своєї дитини, вважаючи, що той одержимий дияволом. Слідом за немовлям у воду стрибнув хазяйський пес, прив’язаний до хлопчика. З тієї пори тут і почалися самогубства собак. За словами екстрасенсів, їх кличуть до себе духи, що живуть внизу…

Дороги смерті

Не існує, мабуть, жодного шосе або дороги, протягом яких не зустрічалися б ділянки, мають славу «проклятих», «аномальних», «згубних» і т. д. Там періодично відбуваються аварії, а іноді люди, потрапивши на «зачароване шосе», втрачають орієнтацію у часі та просторі, а то й просто безслідно зникають…

Наприклад, короткий ділянка автостради від Альбукерке до гір Сан-Матео в американському штаті Нью-Мексико, що минає, до гірського масиву, називають «Дорогою в нікуди». Там багато раз безслідно зникали люди і автомобілі.

Не менш знаменита і «Дорога Сатани» в Арканзасі. Спочатку цьому шосе був привласнений номер 666. Хоча на трасі начебто не було небезпечних місць, там постійно траплялися аварії. Місцевий парапсихолог Ентоні Тичер з’ясував, що причиною більшості з них є чорний лімузин 1930-х рр., на радіаторі якого красуються череп і кістки. «Чорний привид», як правило, з’являється на шосе в безмісячні ночі, у дощову і туманну погоду. Його жертвами чомусь найчастіше стають водії вантажівок. Вони шарахаються убік, бачачи мчить прямо на них лімузин, і машину зносить з дороги. А чорний лімузин немов розчиняється в ночі. Поліція намагалася знайти винних за описами залишилися в живих очевидців, але виявилося, що ні один схожий автомобіль в окрузі не зареєстрований. Швидше за все, це фантом. До речі, після того, як шосе змінили номер, аварій стало помітно менше.

На 35-кілометровій ділянці шосе між аргентинськими містами Лонкімай і Ангву у водіїв виникають провали в пам’яті. Вперше це сталося близько десяти років тому. Біля станції техобслуговування в Лонкімай зупинилася машина, і шофер з розгубленим виразом обличчя запитав у робочих, що це за місце. Виявилося, чоловік їхав по шосе і раптом, сам не розуміючи як, опинився біля цієї станції, за десятки кілометрів від того місця, де знаходився. Він зовсім не пам’ятав, як проїхав цей відрізок шляху…

Зовсім недавно про подібних епізодах розповіли відразу кілька водіїв. Всі вони розповідали одне і те ж: їхали за маршрутом №5 і раптом втратили орієнтацію. Прийшовши в себе, виявили, що проїхали значну відстань, але процес їзди начисто стерся з пам’яті…

Але, мабуть, найстрашніша траса Американського континенту – це «Дорога диявола» в горах Юнга (Болівія). Місцеві індіанці обходять її стороною. «Хто туди піде, знайде свою смерть», – кажуть вони. Дорога ця пролягала там здавна, а потім на її місці побудували шосе.

Пейзаж навколо не радує око. Місця тут безлюдні, над горами розуміється сирий туман. По сторонах шосе видно іржаві кістяки розбитих машин. Щотижня на трасі неодмінно відбувається принаймні одна аварія зі смертельними наслідками. Згідно з переказами аборигенів, це диявол збирає дань з людей.

Білі не так забобонні. Але це не знижує небезпеку. У березні 2000 р. по «Дорозі диявола» слідував джип, який віз невелику групу іноземних туристок. На одному з поворотів машина злетіла з дороги і впав у прірву. Тільки через тиждень індіанці виявили на дні каньйону вісім закривавлених трупів (сім жінок-туристок і водій-болівієць). Авто перетворилося на купу понівеченого заліза. Диявол забрав свої жертви…