Загадки стародавніх підземель

27


Фото: Arman Zhenikeyev/Rusmediabank.ru
В кожному старовинному російському місті є свої легенди про таємничі підземні ходи, нерідко пов’язані з хвилюючими уяву історіями про привидів і скарби.

Примари з склепу

Моторошнуваті байки розповідають про колишнього пензенському Будинку вчителя на перехресті вулиць Володарського та Кураєва. До революції будинок належало польського костелу. Під ним знаходився склеп, де ховали священнослужителів.
Після війни працівники НКВС спробували дослідити підземелля будівлі. Десяток озброєних людей спустилися в підвал. Тому вони повернулися, всі до одного посивілі. Що з ними там сталося – нікому не розповідали. На інший день з’явилися робітники і замурували вхід до підземелля.

У наші дні В будівлі розмістилася якась комерційна фірма. Чергують там вахтери стверджують, що по ночах на горищі як ніби хтось голосно тупотить, на порожніх верхніх поверхах самі собою ляскають двері, а часом за спиною у людей лунає чиясь важка хода. Обернешся – нікого…

Бачення в будинку Пчелина

Будинок купця Пчелина на вулиці Вознесенській в столиці нинішньої республіки Марій Ел Йошкар-Оле вважається однією з головних міських визначних пам’яток. Володів ним у середині XVIII ст. купець Іван Пчелин. Розповідали, що, крім торгівлі, він промишляв розбоєм, що дозволило йому стати найбагатшою людиною в місті. Ходили чутки, що у своєму великому двоповерховому кам’яному будинку купець жорстоко катує кріпаків… через Багато років в стіні будинку Пчелина знайшли замурований скелет дівчинки. Ще купець-лиходій ніби проклав під будинком тунелі, де ховав свої скарби, нажиті злочинним шляхом. Говорили також, що Ванька Пчелин був чорнокнижником і знався з самим дияволом…

У різні епохи в будинку Пчелина розміщувалися земський суд і казначейство. У 1828 р. будівлю віддали під повітове училище, яке в 1872 р. перетворили в міське. Розповідають, що одного з учнів за провину відправили на ніч в карцер. І ось, коли все стихло, він почув, як в сусідніх порожніх приміщеннях хтось бігає, танцює і регоче… Крім того, лунали удари в двері карцеру, ніби в неї кидались чимось важким. Інший учень навіщо пішов вночі в свій клас і так чогось злякався, що впав з драбини і розбився на смерть…

Дивні і страшні разі відбувалися й з іншими. Так, одного вчителя, коли він пізно ввечері читав у своїй кімнаті, невідома сила підняла в повітря разом зі стільцем і книгою і перенесла в інший кінець коридору…

Різні люди зустрічали в будівлі одягнену в біле черемиску з мотузкою на шиї, яка нібито колись удавилась тут, перебуваючи під арештом за вироком земського суду. Інші бачили, як по кімнатах катається золотий кулю, були і такі, хто чув, як у порожніх кімнатах хтось ніби коле цукор…

В кінці 50-х рр. минулого століття на перехресті неподалік від будинку Пчелина провалився під землю автобус. Але тоді інцидент швидко зам’яли. А в 1957 рр. стався провал грунту на вулиці Карла Маркса. Колишній заступник директора Республіканського музею з наукової роботи, а нині почесний громадянин Йошкар-Оли Борис Бабусин розповідає: «Мене, як фахівця з археології, викликали на місце провалу. Спустившись вниз, ми натрапили на підземний хід. Він був заввишки близько 1,2–1,5 м, прямокутної форми, і звід був дерев’яний (явно не водоносний канал, а пішохідний хід!). Ми пройшли по ньому метрів п’ять — далі йти побоялися, дерев’яне перекриття давно прогнило. В іншу сторону (в напрямку будинку Пчелина) хід був такий же прямокутний, але викладений цеглою на вапняному розчині…».

Церковні скарби і таємне метро в Оренбурзі

В уральському місті Оренбурзі, в районі вулиці Радянська, на місці, де зараз стоїть недобудований торговий комплекс «Атріум», коли знаходився Казанський кафедральний собор. Збудували його в кінці XIX століття за проектом архітектора Ященко у візантійському стилі, за зразком собору Святої Софії в Константинополі.

У 1932 р. храм підірвали. Але священнослужителі ніби встигли поховати все золото і цінності в підземелля і замурувати ходи… На місці старого церковного цвинтаря місцеві жителі згодом знаходили, крім кісток, золоті хрестики та старовинні монети. Про підземних тунелях в Оренбурзі багато говорять, але ніхто не знає точно, де вони розташовані.

Подейкують також, що торговий центр тут вирішили будувати не просто так: затіяли будівництво бізнесмени розраховували відшукати церковне добро. Але нічого не знайшли, і будівництво заглохло.

Також в самому центрі Оренбурга, на вулиці Ленінської (раніше – Неплюевской) стоїть так званий «Будинок з левами», побудований на початку ХХ ст. До революції цей будинок, оздоблений зовні розкішною ліпниною, а зсередини розписом на міфологічні теми, належав адвокату Евсею Городисскому, який славився своєю слабкістю у частині жіночої статі. Він нібито навіть влаштував під своїм житлом щось на зразок метро. По тунелю, який вів на сусідню вулицю (нині Пушкінська, раніше – Орская), адвокат велів прокласти рейки, по яких їздила електрична вагонетка. Таким чином його дами серця могли розважатися катанням, а також потайки приходити до свого коханого і йти від нього (багато з них були заміжніми, і до того ж таким чином вони не могли зіткнутися один з одним).

Зараз ця будівля належить розташованої по сусідству лікарні, але не використовується, знаходиться в напівзруйнованому стані. Давно зникли і мармурові леви біля входу – кажуть, в кінці 90-х їх забрав до себе в особняк якийсь новий російський… до Речі, потрапити в будинок з двору можна тільки через підвал. Так що легенда про підземному тунелі, швидше за все, правдива.