Казка – брехня, та в ній натяк…

484


Фото: Anuruk Parai/Rusmediabank.ru
Всі ми в дитинстві з задоволенням і захопленням слухали історії про чорну руку, хватавшей маленьких дітей, похищавшем людей чорному автобусі або кривавому плямі, яке ніяк не змивалося…

Фахівці з фольклору віднесли б всі ці байки до жанру міських легенд. Що ж це за феномен і він має якийсь зв’язок з реальністю?

«Граблі», кривавий очей і статуя-вбивця

Ось деякі з сюжетів типових міських легенд, що часто зустрічаються в Інтернеті. У 2003 р. в США з’явилося дивне людиноподібна істота, яке прозвали «Граблі». Його бачили багато людей. Хто з дослідників навіть розкопав інформацію про нього в архівах XII ст.

Одна жінка розповіла, що прокинулася посеред ночі поруч з чоловіком і виявила, що у них в ногах сидить істота, що нагадує велику лису собаку. Якийсь час істота мовчки дивилися на них, а потім вскочило і кинулося у бік дитячої. Увійшовши туди, подружжя знайшли свою маленьку дочку всю в крові в її ліжечку. Зі словами: «Це був Граблі» вона померла… Чудовисько ж просто зникло.

Ще історія. Одна подружня пара вирішила відправитися на вечірку. Оскільки діти залишалися вдома, подружжя найняли погодинну няню. Коли діти заснули, дівчина захотіла подивитися телевізор, але він був тільки в подружній спальні, і вона зателефонувала на мобільний господарям з питанням, чи може вона подивитися телевізор в їх спальні. Господарі дозволили. Але через якийсь час няня подзвонила і запитала, чи може вона чимось закрити статую ангела, яка дуже її нервує. Почувши це, голова сімейства зробив паузу, а потім велів няні терміново вивести дітей з будинку і викликати поліцію. Справа в тому, що ніякої статуї ангела в будинку не було… Коли приїхали поліцейські, вони знайшли і няню, і дітей мертвими, що лежали в калюжі крові. Статуї в спальні не виявилося…

Кровожерливі реаліті-шоу

Також ходять чутки та легенди про «видеострашилках» з нібито натуральними, а не постановочними кривавими кадрами. Найчастіше мова в цих зловісних історіях йде про вбивства перед камерою дітей.

Один фотограф в дитинстві жив в Лівані, де в цей час йшла війна, і запам’ятав телепередачу, яку дивився там дитиною. У півгодинному шоу з графікою розповідалося про покарання, що чекала поганих і неслухняних дітей, які, наприклад, пізно лягали спати або крали їжу з холодильника. Кожна серія «виховного» шоу закінчувалася однієї і тієї ж сценою: в кадрі з’являлася стара іржава залізна двері, за якої було чути дитячі крики. По мірі того, як камера наближалася до дверей, крики посилювалися. Потім на екрані з’являвся напис: «Ось куди потрапляють погані діти» – і все закінчувалося.

Ця передача справила на хлопчика таке враження, що він не зміг забути її і пізніше, ставши дорослим. Чоловік зумів розшукати студію, де відбувалися зйомки телешоу. Це виявилося занедбане приміщення, але іржаву двері, він одразу ж упізнав. За нею виявилася невелика кімната, в якій виявилися чиїсь кістки і сліди крові і калу. Посеред кімнати висів мікрофон.

Страшилки, які виявилися правдою

Існують також страшилки, які хоч і є частиною фольклору, але засновані на реальних подіях. Так, деколи люди розповідають про те, що чують в своєму будинку чиїсь кроки, хтось чіпає речі та ін. Найчастіше це приписують якимсь магічним силам – домовиком чи полтергейст. Але невидимі мешканці можуть, виявляється, належати і до нашого світу.

57-річний самотній японець став помічати, що в його будинку немов мешкає ще хтось. Речі ні з того ні з сього змінювали своє місце, пропадала їжа, а ночами він прокидався від дивних звуків, ніби по хаті хтось ходив. Встановивши в будинку приховані камери і переглянувши запис, чоловік побачив, як з посудного шафи вилізла жінка маленького росту. Виявилося, що жінка вже цілий рік живе в будинку. Вона ховалася в шафі, а коли поблизу не було господаря, виходила і брала їжу, а також ходила в туалет і приймала душ…

Згідно з легендою, під час реконструкції одного старовинної будівлі робітники натрапили на скелет людини, зниклого багато років тому. Якимось чином він опинився замурованим в цегляній стіні, і чомусь ніхто не почув його крику про допомогу. Неймовірно? Між тим, щира правда! Справа відбувалося в Эйбвилльском національному банку. Його власники вирішили переобладнати другий поверх, де розташовувалося сховище, під офіси. Коли зняли прикріплену до стіни металеву панель, за нею виявився покинутий камін, в якому лежала купа зотлілих ганчірок і людські кістки. Пізніше в димоході знайшли залишки скелета. Аналіз ДНК показав, що останки належать якомусь Джозефу Шекснайдеру, зниклому 27 років тому. Ймовірно, Шекснайдер хотів проникнути в сховище і пограбувати банк. Але замість цього застряг в камінної труби і не зміг звідти вибратися. А так як ці апартаменти практично не використовувалися, ніхто не почув його крику і не вловив запахів розкладання…

Як би те ні було, важко сперечатися з тим, що міські легенди – це не що інше, як ціле культурне явище, в якому тісно переплелися правда й вимисел…