Фото: Dmitriy Shironosov/Rusmediabank.ru
За статистикою, зараз у світі близько чотирьох мільярдів грамотних людей. «Кожна грамотна жінка символізує перемогу над бідністю» (з послання Генерального секретаря ООН Пан Гі Муна з нагоди Дня грамотності в 2010 році). І це вірно, тому що грамотна жінка відчуває себе більш впевненою, економічно незалежної, вона бере активну участь у соціальному, політичному та культурному житті.
Ставши грамотної, жінка не лише сама змінюється, але змінюються і відносини в родині, принципи виховання дітей, особливо це благотворно позначається на дівчатках. Грамотна розумна жінка і дочка свою відправить вчитися в школу.
Але грамотність потрібна, звичайно, не тільки жінкам різного віку, але і чоловікам. І тому Міжнародний день грамотності (International Literacy Day – це свято для всіх, що живуть на планеті.
Створена колись людством писемність дозволила зберегти накопичені знання, створити науку, літературу і взагалі мистецтво і донести все це через століття до нашого часу.
Напевно, багато хто з нас не до кінця усвідомлюють, яке це величезне щастя – вміти читати і писати. За статистикою, зараз у світі близько чотирьох мільярдів грамотних людей. Але незважаючи на те, що грамотних з кожним роком стає все більше, боротьба з неписьменністю як і раніше залишається пріоритетним завданням величезного масштабу.
Головна мета – це грамотність для всіх-дітей, молоді та дорослих. І важко сказати, коли саме вона буде досягнута. Адже ще більше 860 мільйонів дорослих на планеті залишаються неписьменними, а більше 100 мільйонів дітей не ходять в школу.
Прогрес, звичайно, є. Так, за статистикою, в 1970 році неписьменними були приблизно двоє з трьох чоловік, в 1990 році – троє з чотирьох, в 2012 році – один з шести.
На жаль, більшість неписьменних – жінки. І, на жаль, у нашій країні з грамотністю теж далеко не все благополучно.
Звичайно, більша частина дітей, молоді охоплені шкільними або іншими освітніми програмами, але нерідко вони не відповідають рівню, необхідному для того, щоб знайти хорошу роботу і займатися улюбленою справою.
За старими радянськими фільмами і книгами ми маємо уявлення, як активно молода радянська влада боролася з неписьменністю. Для ліквідації неписьменності було прийнято широкомасштабні заходи – це і масове обов’язкове навчання грамоти неписьменних дорослих, а також підлітків шкільного віку, які не відвідують школу.
У СРСР, починаючи з 1918 року, створювалися школи для підлітків, школи при дитячих будинках і навіть колоніях.
Не залишилися осторонь і найбільші письменники того часу, такі, як А. М. Гіркий, Ст. В. Маяковського, В. Я. Брюсов, Л. Н.Сейфуллина, Дем’ян Бідний, а також вчені – лінгвіст Н.Я.Марр, академік, психіатр, невролог, фізіолог В. М. Бехтерев та інші.
Були спеціальні курси, що випускають кваліфікованих учителів для ліквідації неписьменності.
І вже до кінця 30-х років минулого століття неграмотність перестала бути гострою соціальною проблемою. А до початку 40-х років завдання ліквідації неписьменності була майже повністю вирішена.
Навіть важкі воєнні роки не похитнули досягнутого, і до початку 50-х років минулого століття СРСР став державою практично суцільної грамотності і найбільш читаючою у світі країною.
Ті, хто жив у часи так званого застою, пам’ятають, що кожен рік влада ретельно стежила за тим, щоб всі діти не тільки ходили в школу з 7 років, але і не пропускали занять.
Ніхто не сперечається, що не всі вчилися на п’ятірки і навіть на четвірки, але писати, читати і рахувати навчили всіх, хто вчився в ті роки в школі.
Тепер у нашій країні чимало талановитих, здібних молодих людей і дівчат, і вони повинні розуміти, що залишаючись неграмотним або малограмотним, неможливо досягти своїх життєвих цілей.
На жаль зараз дуже низький престиж вчителів. І це дуже сумно! Адже саме в їх руках майбутнє нашої країни. Особисто я згадую своїх вчителів з великою теплотою і вдячністю.
Свою першу вчительку часто зустрічаю на вулиці, вона досі живе у своїй старій квартирі і, незважаючи на похилий вік, дізнається своїх учнів і радісно їм посміхається. Дуже хочеться, щоб такі люди жили як можна довше, тому що тільки від одного їх присутності на землі світ стає світлішим і добрішим.
Взагалі, я вважаю, що нашій школі в той час, коли я вчилася, дуже щастило з учителями. Хоча, швидше за все, наше везіння «віз» директор школи – фронтовик, колишній кадровий офіцер флоту, який закінчив після війни історичний факультет, і завуч – чудова жінка, цілком присвятила себе школі. Вона навіть заміж вийшла тільки після відходу на пенсію, хоча бажаючі одружитися на ній були практично завжди. Але вона казала – «у мене немає часу на сім’ю, я шість днів з восьми до восьми в школі, і всі мої думки тільки про вас».
І вибачте мені мої, може бути, крамольні думки, але я вважаю, що вчителі повинні отримувати більше депутатів.
Педагогічний колектив школи повинен складатися не з замотаних тіток, а з стильно одягнених дам, які влітку можуть гарно відпочити на дорогих курортах і відновити свою нервову систему. Тільки за гідну зарплату і повагу до професії вчителя з’являться в школі справжні чоловіки.
Особисто я просто не уявляю свою школу без вчителів-чоловіків – історика, фізика, біолога, вчителя малювання, співу, креслення.
Вони не тільки передавали нам свої знання, але на їх прикладі ми вчилися будувати свої відносини.
Поважаючи своїх вчителів-чоловіків, ми і до хлопчиків здебільшого ставилися з повагою. Школа без педагогів-чоловіків – це біда.
Що ще хочеться сказати про грамотності.
В радянських школах було практично обов’язковим переписування текстів російських класиків – уривків з оповідань, повістей, романів Пушкіна, Тургенєва, Чехова.
Як же я вдячна цій традиції радянської школи! Саме тексти класиків з їх різноманітними сложносочиненно – і сложноподчиненными пропозиціями, з чудовими епітетами, деепричастными і причетними оборотами дали багатьом можливість писати красиво і доступно для розуміння більшості.
Сумно, що Інтернет – з одного боку, добре, а з іншого – пособник перекручують українську мову і відверто малограмотних. По-моєму, давно пора вести моду на грамотність. Якщо ми, звісно, хочемо зберегти багатства свого класичного російської мови і писемності. Наше існування – це не тільки Інтернет, sms, але і ще ціла життя, яку для щастя варто заповнити не віртуальним, а реальним спілкуванням з друзями, цікавою роботою, красивими романтичними відносинами.
Адже грамотність у широкому розумінні слова – це ще й грамотне ставлення до світу внутрішнього і зовнішнього, до себе і свого здоров’я.
Так що всіх з Днем грамотності!
Саме цікаве Фруктовий рай на підвіконні
Фото: Andrew Mayovskyy/Rusmediabank.ru В дружну сімю вже звичних для вас кімнатних рослин можуть цілком гармонійно влитися південні фруктові «екзоти».
|
