30 Березня — свято Ладодение

70


Фото: Liliya Kulianionak/Rusmediabank.ru
Назва свята складається з двох слів – Лада і День. Він присвячений богині кохання, шлюбу, весни, весняної оранки та сівби.

Перед тим, як закликати, «закликати» весну, до Ладі зверталися за дозволом: «Благослови, мати Ладо, весну закликати!».

На Ладодение наші предки-слов’яни раділи весні, що прийшла на зміну довгої та холодної зими. Природа пробуджувалася, оживало не тільки всі навколо, але і в серці прокидалася здатність любити. Так що святкувався як би прихід подвійного тепла – природного і душевного.

Дослідник слов’янської культури Ф. С. Капіца у своїй книзі «Таємниці слов’янських богів» писав: «Ім’я Лади завжди супроводжувалося шанобливими епітетами: Діва (Дідо) Лада, Мати-Лада».

Вірним супутником Лади був Ослад, так як шлюб і любов у стародавніх слов’ян мали на увазі нерозривність з насолодою.

Михайло Васильович Ломоносов порівнював Злагоді з богинею кохання Венерою.

Ладодение було язичницьким святом, його святкування супроводжувалося красивими ритуалами та обрядами. Був обряд «ладувание», коли дівчата кидали персні та квіти. На Ладодение розводили високі багаття, які вважалися очисними, а попіл від них цілющим. Юнаки та дівчата водили хороводи, співали пісні, що оспівують любов і богиню Ладу. Жінки забиралися на дахи будинків та інші піднесення і закликали весну. Молодята ж підносили в дар Ладі живі квіти, ягоди, мед.

Вважалося, що сама Лада підтримує вогонь у молодих сім’ях, стежить за тим, щоб не згасло полум’я любові. Якщо щось траплялося не так, то варто було Ладі підкинути у вогнище гілочку-іншу, як почали згасати почуття розгорялися з новою силою.

Лада уособлювала гармонію, ладность Душі і Тіла. Вона протегувала всього прекрасного і витонченим. Їй завжди були притаманні тільки світлі риси. Навіть на ненависть вона відповідала любов’ю. Відомо, що на вівтарі богині Лади — сакральному місці — освячували пологові сорочки та інші родові обереги воїнів, що йдуть на війну.

Деякі вчені вважають, що традиція пекти жайворонків пішла з тих давніх часів. Тільки тоді випікали хліб у вигляді журавлів. Цих пташок не стільки їли, скільки використовували у вигляді оберегів протягом року. Розміщували їх як можна вище над дверима.

Від свята Лади прийшла до нас і традиція дарувати жінкам квіти. У язичницькі часи Ладі у вигляді жертвоприношення підносилися вінки з квітів і просто квіти. А улюбленим деревом богині Лади вважалася береза.

Мабуть, в кожній російській жінці є частка богині Лади. Є вона і в нашій країні, не дарма символом Росії стала береза.

Ще наші предки на святі наслідували танців птахів, так як за слов’янським повір’ям у цей час птахи повертались з Раю – Вирію.

Просили Ладу і про збереження посівів, дощі й гарному врожаї:

«Молимося, Лада,
Молимося вышнему Богу,
Ой Лада, ой,
Так подме Лада,
Так подме тихий вітер,
Так вдарить Лада,
Так вдарить урожайний дощ!»

Її можна вважати і богинею Землі.

За деякими відомостями, що дійшли до нас з глибокої давнини, Лада була дружиною Роду, матір’ю всіх богів, найстаршою породіллею і покровителькою пологів, жінок, дітей, шлюбу, любові, жіночих справ. При християнстві ці її функції перейшли до Богоматері. Поклоніння Ладі зберігалося навіть на християнської Русі.

У народній творчості Лада знову-таки переплітається з образом Богородиці:

«Благослови, Трійця Богородиця,
Нам в ліс піти,
Нам завивати вінки!
Ай, Дідо, ай, Ладо!».

Лада присутній у народній творчості всіх слов’ян: росіян, українців, білорусів, поляків, словаків, сербів, хорватів, болгар, а так само у литовців і латишів.

Про те, що Лада була пов’язана з любов’ю, браком говорять збереглися в деяких місцях до цього часу такі слова, як ладковать — сватати в Тулі і Рязані, ладини – змова в Осташкові, лади – заручини в Калузі, ладканя на Україні — весільна пісня, ладувати — славити весілля та інші.

Дослідники кажуть, що слова «рай» і «оладки» теж походить від імені богині.

Лада згадується в польських церковних заборонах язичницьких обрядів, що належать до першої чверті XV століття, опублікованих Станіславом Урбанчиком.

У «Синопсисі» Інокентія Гізеля, що відноситься до XVII століття, в додаток до розповіді «Повісті временних літ» про ідолів князя Володимира написано: «…Четвертий ідол — Ладо. Цього имяху бога веселощів і всякого благополуччя. Жертви йому приношаху готується до шлюбу, помощию Лада мнящи собі добро радість і люб’язно житіє стяжати. Ця ж принадність від найдавніших идолослужителей произыде, іже якихось богів Леля і Полеля почитаху, їх же богомерское ім’я і донині по деяким країнам на сонмищах игралищных співом Лелюм-Полелем виголошують. Такожде і матір лелеву і полелеву — Ладо, поюще: Ладо, Ладо! І того ідола стару принадність дияволю на шлюбних веселях, руками плещуще і про стіл бьюще, оспівують».

Але все-таки Лада залишилась з нами, вона присутня в зрілої жіночності, мудрості. Недарма на картинах художники, як правило, зображують її красивою жінкою в тілі, матір’ю сімейства, поважною господинею, яка вміє лагодити, налагодити побут, зберегти в родині лад і залагодити всі конфлікти.

Однак Лада — це не просто затишок, материнство, але і зв’язок з усією всесвіту, з космосом. Кажуть, що колись у давньому Києві був храм Лади. І в цьому храмі стояла статуя прекрасної богині Лади у віночку з троянд. Її волосся, золотисті, як сонячні промені, що були прибрані річковим перлами, сукня її було розшите самоцвітами. На руках Лада тримала крилатого немовляти, свого сина — бога любові і пристрасті Леля. Їй молилися дівчата, мріючи про щасливий шлюб, і заміжні жінки хотіли народити красивих, здорових дітей.

В середині літа і ближче до осені до Ладі зверталися з проханням надіслати другу половинку і щасливий шлюб. Йшли до неї за благословенням і коли приймалося рішення про укладення шлюбного союзу. Сама ж весілля гралася після закінчення польових робіт.

Є ще осіннє свято Лади. Його святкують 22 вересня, в день осіннього сонцестояння. Він завершує щорічний цикл прославлення богині Лади.

Без Лади, її вміння ладити, і зараз нам всім не обійтися. Згадаймо, як говорили наші бабусі: «Сядемо рядком, поговоримо ладком». Так що нехай добра і щедра Лада пошле нам всім лад і нехай все у нас буде добре, то є добре і в душі, і в родині, і в країні.

З Ладодением!