Ксенія Любимова: «Набагато простіше жити, коли знаєш, що зло буде покаране»

58


Обожнюєте Агату Крісті? Без розуму від «непробивного» сищика Еркюля Пуаро? А як щодо випробування детективного таланту в сучасних умовах? Чи зможе онук знаменитого детектива впоратися з хитромудрими злочинами нової епохи? Вашій увазі – класичні детективні романи Ксенії Любимової про пригоди Еріка Петрова. Представляємо Вам ексклюзивне інтерв’ю з автором для myJane.ru.

— Доброго Дня, Ксенія! Схоже, Ви нерівно дихаєте до спадщини Агати Крісті, особливо — до Еркюля Пуаро? Це і надихнуло Вас на створення серії романів, де онук знаменитого сищика демонструє не менший професіоналізм, ніж у діда?

— Я дуже люблю твори Агати Крісті! Зокрема таких героїв, як Еркюля Пауро і міс Марпл. У неї є й інші герої, але вони не викликають у мене таких емоцій. І хоча мені дуже подобаються і інші класики детективної області, образ Еркюля Пуаро для мене на першому місці. Саме тому я дуже чекала, що знайдеться письменник, який зуміє дати нове життя цього героя. В якійсь мірі, на Пуаро схожий Ераст Фандорін. Я з великим задоволенням читаю Акуніна. Ви праві, на створення героя Еріка Петрова мене спонукала саме любов до творів Агати Крісті.

— Чесно кажучи, здивував образ Вашої головної героїні. Зазвичай, у ролі сыщицы виступає досвідчена і агресивна дама – героїня наших днів, яка «і в палаючу хату ввійде, і злочинця голими руками візьме». А Ваша Мариша – скромна, без досвіду любовних відносин, щоправда, з шостим почуттям і «одна на мільйон». Чому Ви обрали такий незвичайний спосіб сыщицы?

— Мені не подобаються агресивні дами. Мені більше по душі слабкі жінки. Не в сенсі кволі, а такі, які дозволяють чоловікові відчути себе ЧОЛОВІКОМ! Мені не подобається, коли йдуть напролом. У жінки повинні бути хитрість і мудрість, а не напір. Мені здається, що в наші дні жінки і чоловіки дещо помінялися ролями. Може, тому багато пані і скаржаться на невезіння в особистому житті. Власне, моя Мариш саме така, якою повинна бути жінка в моєму розумінні.

— Ксенія, схоже, самі Ви зовсім не вірите в містику. Чи це Так? І прокляття роду, і помста щури виявилися ширмою для корисливих мотивів…

— Віра в містику – питання непросте. Я, безумовно, вірю у вищі сили. Вірю в здібності, якими володіють деякі люди. Але, на моє глибоке переконання, основне зло творять на землі саме люди, а не вищі сили. Спочатку людина завдає удар, а потім може виникнути відплата. Але знову-таки не в тому розумінні, як це прийнято представляти у вигляді проклять і пристріту, а в закономірному протягом життя людини, що вчинила зло. Я думаю, що хвороби, невдачі та інше не даються просто так.

— Чесно кажучи, читати Ваш роман «Смерть триває тільки мить» було досить страшно. Особливо деталі містичної сторони справи. Чому, як Вам здається, люди беззастережно вірять у містику, варто тільки комусь розповісти «страшну історію»?

— Я думаю, люди вірять у містику, бо це за межами їхнього розуміння. А все, що ми осягнути не в змозі, нас притягує. Мені подобаються містичні історії. Може, тому що це хороший спосіб полоскотати нерви? Іноді хочеться відчути щось, відмінне від звичного плину життя. На якийсь короткий час. А потім знову зануритися в побут, радіючи, що все це відбувається не з нами.

— І все ж багато хто автори детективів з часом починають творити і в жанрі містичного детективу. Чи допускаєте Ви, що з часом відійдете від класики в бік містики? Або канони детектива Агати Крісті для Вас непорушні?

— Ні, я зовсім не планую йти в бік містики. Мені подобається саме класичний детектив, де в результаті злочин виявляється справою рук людини. Все-таки набагато простіше жити в цьому світі, коли знаєш, що зло буде покаране. У випадку з містичними силами все зовсім не так – виникає відчуття безпорадності перед подібним злом. Особисто я думаю саме так. Я завжди відчуваю полегшення, коли в романах з містичної складової злочинцем виявляється реальна людина. Швидше за все, я б не стала читати книги, в яких розв’язка була б інша.

— Ксенія, просто душа розривається від любовних мук Мариши. Чи є у неї шанс на взаємність з боку Еріка Петрова?

— Поки я не планую переглядати погляди Еріка. Він людина з усталеними принципами. Йому вже сорок років, і він не збирається змінювати своє життя. Тим більше у нього є кумир – його дід, який всього себе присвятив детективним розслідуванням. Однак до Марише він відчуває певні почуття, які старанно від себе гонить. Інакше він просто не став би підтримувати з нею стосунки, нехай і дружні. Написано вже 13 романів, і в кожному з них відносини між Мариша і сищиком розвиваються по-різному. Іноді здається, що ось-ось відбудеться їх зближення. А часом вони готові розійтися і більше ніколи не зустрічатися. Час покаже, що вийде з цих відносин. Але як показує життя, немає нічого неможливого!

— Розкажіть, будь ласка, про свої захоплення – крім детективів.

— Читання завжди було моїм головним захопленням. Я записалася в бібліотеку в 4 роки і з тих пір регулярно її відвідувала. Сьогодні книги можна придбати в будь-якому магазині, вони в самому широкому асортименті, тому я купую книги, щоб вони завжди були під рукою. Коли я вчилася в музичній школі, може, тому люблю співати. У всякому разі, в караоке співаю з великим задоволенням. Дуже подобається спорт. На жаль, зараз не вдається присвячувати цьому заняттю багато часу. Взимку я ходжу на каток, влітку катаюся на велосипеді. Іноді відвідую фітнес-зали. Переваги – каланетика, йога. Якщо говорити про телевізійних передачах, то це новини і спорт. Зараз з великим задоволенням дивлюся біатлон. Чекаю чемпіонату світу з хокею. У вільний час люблю зустрічатися з друзями. Але все-таки майже весь свій час я присвячую написання книг. На мій погляд, це саме захоплююче проведення часу!

— Спасибі! Творчих Вам успіхів!

Ксенія Любимова: «Набагато простіше жити, коли знаєш, що зло буде покаране»