Увага! 31 грудня цього року відбудеться ювілейна 30-екскурсія в Китежград. Головні екскурсоводи – Іван Пухов та Олена Саніна. На всьому шляху прямування учасників очікують звичайні чудеса, рядове чари, пересічні перетворення, а от пісні, танці і любовні історії – небувалі. Час виїзду уточніть заздалегідь, виїзд з індивідуальних помешкань шляхом включення телевізора, назва екскурсії – фільм «Чародії».
…За те, що кожен раз, сувора олів’є і наряджаючи ялинку, ми в дуеті з телевізором виводимо: «Якщо сніжинка не розтане, у твоїй долоні не розтане…», потрібно вклонитися режисерові Костянтину Бромбергу. Він «пробив» на Центральному ТБ зйомки мюзиклу за сценарієм братів Стругацьких. Ну, як сказати, сценарій – щось взяли з «Суєти Суєт», багато з «Понеділок починається в суботу», незліченну кількість разів переписували і міняли, опасаяясь цензури: часи були застійні, біля керма – дорогий Леонід Ілліч, опального булгаковського «Майстра і Маргариту» і тих самих Стругацьких читали в самвидаві – а тут мовець кіт-філософ за сюжетом!
Довелося «різати», спрощувати, пригладжувати – і все одно на виході вийшов шедевр. Правда, найсуворіший критик – співавтор «Чародіїв» Борис Стругацький швидше вибачався за фільм: «Спочатку він мені, зізнатися, не сподобався зовсім, але, подивившись пару раз, я звик і тепер згадую його без відрази. Крім того, неможливо не враховувати простого, але істотного обставини, що протягом багатьох років мюзикл регулярно йде по телевізору під Новий рік. Значить, подобається. Значить, народ його любить. Значить, є за що…»
«- Оленко, я забув сказати найголовніше: нам квартиру дали.
– Іванко, дурнику ти мій, що ж ти відразу не сказав!»
Втілити на екрані Івана Пухова, доброго малого, співробітника фабрики музичних інструментів, збиралися довірити Альберту Филозову, однак не зрослося. Також не зрослося з Олегом Янковським (вік), Ігорем Старыгиным (не монтувався в парі з героїнею), Сергієм Прохановим, Іваром Калныньшем. Більш-менш режисерському смаком влучив Ігор Костолевський, але і тут виявилося не все гладко: дуже лірично і солоденько виглядав створений образ. Зате ледь спробували на роль Вані Пухова Олександра Абдулова, як все стало на свої місця: Ваня, на перший погляд, м’який і ніжний, знайшов динамічність. І знову зйомки мало не пішли коту під хвіст: неймовірно затребуваний в ту пору Абдулов не міг викроїти час у щільному графіку. Тому в перші дні «Чародіїв» знімали без головного героя. У сценах, де мчить лиха трійка, Віторган грає на трубі, а веснянкувата сестричка Іванка завзято співає «Три білих коня», Абдулова замінює дублер, великі плани героя були зняті потім. А інші сцени довелося знімати вночі, що, загалом-то, символічно: мюзикл-то чарівно-містичний, ніч — найкращий час.
«- Альона Ігорівна у себе?
– У себе. Тільки, здається, не в собі…»
Руду відьму Олену Саніну, яка збиралася злетіти під вінець з китежградского НУІНУ, теж знайшли не відразу. На роль пробували Олену Проклову – чарівна, навіть занадто, але без стервозності. Ірина Алфьорова – хороша безмірно, оператори німіли від її краси, проте знову-таки не вистачало демонізму. Олена Циплакова, Наталія Вавілова – знову не те. І тільки норовиста штучка Олександра Яковлєва виявилася до місця: і демонська лукавинка у погляді, і красива без нудотності. Зірка популярного фільму «Екіпаж» купалася в обожнюванні і популярності, що позначалося на відносинах з оточуючими. Стверджуючи Яковлєву на роль, режисер задумливо промовив: «Відьму вона зіграє, а от Оленку навряд чи..» Дійсно, партнер по знімальному майданчику і коханий за сценарієм Аполлон Сатанеев, якого втілював Валентин Гафт, ледь втримався від того, щоб задушити Сашу-Олену. Не в обіймах, а буквально. Актриса Яковлєва, новоявлена «зірочка», не надто шанобливо ставилася до Гафта й іншим членам групи, постійно затягувала початок роботи – нібито із-за складного гриму. Темпераментний виконавець Сатанеева якось вигукнув: «Все, мені це набридло! Зніматися з Яковлевої більше не буду!» І не став: більше половини картини знімали окремо Гафта, окремо – Яковлеву, з’єднували з допомогою монтажу, на озвучування актори теж приходили порізно. Але був один епізод, де заклятим «коханим» довелося працювати в дуеті, режисер пішов на ризик запросити акторів разом…. В кінці роботи Саша як ні в чому не бувало кинулася Гафту на шию, і вони – ось ті на – розлучилися друзями. «Ну чому вона не зробила це хоча б на кілька днів раніше? Це б серйозно полегшило нам завдання», – досадовала знімальна група.
Зараз складно уявити, але, якби у Бромберга інше настрій, супермага по науці зіграв би гарний Олег Басилашвілі або сором’язливий Микола Гринько. А його кохану, начальницю-чаклунку Шемаханську, втілили б Наталя Гундарєва, Аліса Фрейндліх або Маргарита Терехова. Мабуть, втрутилися вищі сили, демонічна Катерина Васильєва та привабливий Валерій Золотухін склали гармонійну пару, руду і темпераментну.
«Чудовий у вас інститут. Тільки шумно і коридорів багато»
Семен Фарада, той самий «гість з півдня», якось зізнався: «Я зіграв 130 ролей, а пам’ятають тільки дві – «Уно моменто» і «Хто так будує»…» Дійсно, у героя Фаради в «Чародеях» всього п’ять фраза, але поставив умову режисерові: герой повинен проходити через весь фільм! Хитрий Бромберг заодно провів його через весь Науковий універсальний інститут незвичайних послуг. Фраза «Ну хто так будує?!» виникла не раптом: Семен Фарада справді якось заблукав у коридорах Останкіно, де знімався антураж «Чародіїв». Взагалі-то спочатку планувалося перенести сценарій на плівку у стінах об’єднання «Київнаукфільм», однак тамтешні мешканці замахали руками, мовляв, «що ви! Це ж знущання над наукою!»
Деякі сцени знімали в Суздалі, в готельно-туристичному центрі. Готували епізод, в якому Ваня Пухов «бачить ціль, не бачить перешкод», дочекалися зоряної ночі, зирк – а на небі завис самий справжній НЛО! Поки кіношники прийшли в себе, поки розгорнули камери, цікава «тарілка» полетіла геть.
«- Шапка…
– Невидимка?
– Досі шукаємо»
Особливу принадність фільму додає колоритна пара магістра-чародія Коврова і його асистента Бриля. Еммануїл Віторган, зіграв Коврова, після виходу «Чародіїв» на екрани, став воістину секс-символом: чорна водолазка, шикарний кожух, іронія і рішучість – ну як тут встояти. А адже на місці Віторгана могли б виявитися Георгій Бурков, Олександр Ширвіндт і навіть Андрій Миронов, і легендарне: «Головне, щоб костюмчик сидів» звучало б інакше.
Від товариша Бриля не було харизми, герой представлявся простодушним і комічним: тим паче забавно, що зіграти його пропонували Юрію Нікуліну та Михайлу Боярському. «Д’артаньян» відмовився, натякаючи, що розраховує на іншу роль, а Нікулін висунув режисерові умова – знайти в картині ролі для його вічних киноподельников» Віцина і Моргунова. Бромберг відмовився йти по шляху «гайдаевщины».
« – Хто поставив це питання?
– А він з іншими буквами у коморі лежав»
Покоління панянок 70-80-х пам’ятають: шалена популярність серед ровесниць наздоганяла ту, якій пощастило роздобути платівку з піснями з мюзиклу «Чародії». Автор текстів Леонід Дербеньов добряче потрудився, переписуючи пісні по 6-7 разів. Якось у запалі творчості композитор виявив себе в тапочках і без куртки – і це холодної восени, далеко від дому, але поблизу від Білоруського вокзалу. Знову-таки містика, але результат приголомшливий: пісня «Три білих коня» стала хітом на багато років!
На створення легковажного шлягера «Головне, щоб костюмчик сидів» надихнув фільм «Лихоманка суботнього вечора», зокрема, запальні танці Джона Траволти.
Своїми голосами в картині співали Олександр Абдулов, Еммануїл Віторган та Михайло Свєтін, трошки «допоміг» виконавець Леонід Серебренников. А ось жіночі «партії» Олександри Яковлевої, Катерини Васильєвої та Ані Ашимовой (сестричка Іванка Пухова Ніна) випала честь виконати Ларисі Доліної та Ірині Отиевой.
Ще один персонаж, якого зі зрозумілих причин потрібно було присвоїти людську мову, – говорить кіт. Кіт промайне в кадрі всього кілька разів, проте заради цього «переглянули» 18 вихованців. Коли вибір припав на домашнього вихованого Васеньку, вирішили: він заговорить голосом Георгія Віцина. Актор віддався процесу озвучування з душею: вицинский муркіт був дуже балакучий, проте його майже філософські репліки вирізали з фільму, злякавшись паралелі з булгаковським котом. У підсумку чарівний кіт промовив лише: «Хам!» і «Ур-р-ра!»
…Працюючи над сценарієм, Аркадій і Борис Стругацькі намагалися не ускладнювати сюжет: можна придумати будь-яке диво, описати самі чудесні метаморфози, але як це виконати технічно? Картина знімалася в 1981 році, вперше глядачі побачили фільм 31 грудня 1982 року – про яких спецефектах могла йти мова… Напередодні новорічної ночі Ваня Пухов в 30-й раз буде проходити крізь стіни, Аполлон Сатанеев взмоет вгору на помітному бутафорській канаті, все це буде наївно і смішно. Але ось парадокс: ми знову повіримо, що дива трапляються.
Саме цікаве Пальто з вовни альпака: правила вибору і догляду
Плюси і мінуси пальто з вовни альпака Допитливі, лагідні і полохливі альпака – представники верблюдового сімейства, найближчі родичі вікуньї. У висоту ці парнокопитні тварини...
|
