Напевно, жоден художник в світі так не любив і не обожествлял морську стихію, як Айвазовський. За десятиліття наполегливої праці він створив близько шести тисяч картин.
«Яку жахливу бурю не побачили ми на його картині, у верхній частині полотна крізь скупчення грізних хмар завжди буде пробиватися промінь світла, нехай маленький і слабкий, але він сповіщає порятунок. Саме віру у цей Світ проніс через століття породив Айвазовського народ. Саме в ньому, в цьому Світі, і полягає сенс всіх зображених Айвазовським бур».
(Мартірос Сарьян)
Нерідко творчість Айвазовського називають морський енциклопедією, тому що на його полотнах зображено море у всіх станах – починаючи від повного штилю і закінчуючи бурею.
Художник писав море, залите місячним світлом, розовеющее від зорі і освітлене сонцем. І неможливо перелічити всі відтінки блакитного, синього, блакитного, фіолетового та зеленого, передають колір морської води.
Іван Костянтинович Айвазовський народився 17 липня 1817 року в Феодосії. Предки Айвазовського переселилися на південь Польщі з Західною (Турецької) Вірменії в XVIII столітті. А на початку XIX століття Костянтин (Геворг) Гайвазовський перебрався в Феодосію і одружився на місцевій вірменці Ріпсіме.
17 липня 1817 року в книгу народжень і хрещень місцевої вірменської церкви була внесена запис про те, що народився «Ованес, син Геворга Айвазяна». В сім’ї було ще дві дочки і три сини.
Батько Айвазовського займався підприємництвом, але розорився після епідемії чуми, що захлеснула Місто у 1812 році. І жити родині стало дуже важко. Мати Айвазовського була майстерною вишивальницею, і гроші, зароблені нею, допомагали домочадцям зводити кінці з кінцями.
Будиночок Айвазовських стояв на околиці міста, на високому місці. З тераси, обвитою виноградною лозою, можна було бачити феодосійська затока, північно-кримські степи, з давніми курганами та інші краси кримської природи. Дитиною майбутній художник любив бродити на березі, де збереглися дивні кріпосні стіни і башти.
Талант до малювання у Ованеса проявився ще в ранньому дитинстві, крім того, він добре грав на скрипці. Особливою його пристрастю в дитинстві було копіювання гравюр з книги про боротьбу греків проти османського панування.
Початкову освіту Айвазовський одержав у вірменській парафіяльній школі, а потім закінчив Сімферопольську гімназію. А в 1833 році за поданими дитячим малюнкам він був зарахований до Академії мистецтв. Відправлення хлопчика в Петербург посприяв феодосійський градоначальник А. Скарбників.
Айвазовський був зарахований у пейзажний клас відомого пейзажиста професора М. Н. Воробйова і навчався з 1833 по 1839 роки. Вчився він також батальном класі в А. Зауервейда і недовгий час – у запрошеного з Франції мариніста Ф. Таннера.
У другій половині 30-х років у Петербурзі Айвазовський зблизився з Брюлловим, М. І. Глинкою, В. А. Жуковським, В. А. Криловим
У 1835 році за етюд Повітря над морем» Айвазовському була присуджена срібна медаль. А в 1837 році на академічній виставці, де було виставлено шість його картин, Айвазовський одержав високу оцінку громадськості та Ради Академії мистецтв. За три з цих картин з морськими видами він був нагороджений великою золотою медаллю.
В 1837 році, закінчивши курс навчання з золотою медаллю першого ступеня, Айвазовський одержав право на поїздку за кордон в якості пенсіонера академії.
Але спочатку молодий художник був відправлений у Крим для написання видів приморських міст.
На борту бойових кораблів Айвазовський близько познайомився з уславленими російськими флотоводцями: адміралами М. Лазарєвим, Ф. Літке, Ст. Корніловим, П. Нахімовим, П. Панфіловим, зберігши з ними добрі відносини на довгі роки.
Кримські полотна художника згодом були представлені на виставці в Академії мистецтв і мали великий успіх.
У 1841 році прізвище Гайвазовський художник змінив на Айвазовський.
У 40-х роках Айвазовський подорожував по Греції і Туреччини разом з великим князем Костянтином Миколайовичем, де зустрічався і з вірменською діаспорою. Дізнавшись про закриття в Константинополі з-за відсутності коштів одного з вірменських училищ, Айвазовський за сприяння великого князя організував збір коштів, і через рік училище було відкрито. Таким же чином він допоміг вірменам у Смирні, а в Бурсі він написав ікону Григорія Просвітителя для постраждалої від пожежі вірменської церкви.
У 1840 році Академія відправила Айвазовського в Італію, де він зблизився з Гоголем, Олександром Івановим, Боткіним, Панаєвим.
Прибувши до Венеції, Айвазовський відразу відправився на острів св. Лазаря, щоб зустрітися зі своїм старшим братом Габріель, який до того часу набув чільне становище в конгрегації мхітаристів. Духовно брати залишалися близькі до кінця своїх днів.
На острові св. Лазаря у мхітаристів Айвазовському показували кімнату Байрона, який часто бував там, вивчаючи за допомогою мхітаристів вірменську мову.
Італійська природа, італійське мистецтво та музеї надали вплив на все подальше творчість Айвазовського.
Між тим, успішні виставки картин Айвазовського пройшли в Римі, Неаполі, Парижі, Лондоні, Амстердамі та інших європейських містах. Критики в один голос писали, що нікому ще не вдавалося так достовірно передати повітря, світло, воду.
Картина Айвазовського «Хаос» увійшла в постійну експозицію Ватиканського музею. Папа Григорій XVI нагородив художника золотою медаллю.
Паризький Рада Академій так само нагородив його золотою медаллю.
Повернувшись в Росію, Айвазовський одержав звання академіка і був направлений в Головний морський штаб, щоб зобразити ряд балтійських видів.
Будучи художником Головного морського штабу, Айвазовський брав участь у військових операціях, створивши потім картини з батальними сценами. Наприклад, усім відомий «Чесменський бій», написаний в 1848 році.
У 1848 році Іван Костянтинович одружився на англійці Юлії Яківні Гревс, дочки штабс-доктора, який перебував на російській службі. У подружжя народилися чотири дочки: Олена, Марія, Олександра і Жанна. Але сімейне життя не склалося і Юлія Яківна через 12 років пішла від чоловіка через його небажання продовжувати жити в Петербурзі. Правда, розірвано шлюб був лише в 1877 році.
У 1856 рік Айвазовський нагороджений орденом Почесного легіону (Франція) і османським орденом «Нішан-Алі» IV ступеня.
У 1857 році Айвазовський разом з братом знову відвідав Константинополь, де і підніс у дарунок головному архітектору турецьких палацових споруд Саргису Паляну одну зі своїх робіт. А архітектор подарував її султанові Абдул-Азізу, великому любителеві живопису. Султан був настільки зачарований роботою Айвазовського, що через Палючим послав у Феодосію замовлення на серію видів Босфору. Айвазовський виконав замовлення, написавши для султана сорок робіт, і був нагороджений вищим турецьким орденом «Османіє». Одну зі своїх картин Айвазовський подарував художньої школи, відкритої в Константинополі вірменським скульптором Ервандом Восканом.
У 1878 мирний договір між Росією і Туреччиною був підписаний у залі, прикрашеному полотнами Айвазовського.
Пізніше Айвазовський ще буде нагороджений. У 1880 році йому буде вручена «Алмазна медаль» (Османська імперія) і в 1890 році султан Абдульхамидом нагородить його орденом Меджидие I ступеня.
У 1869 році Айвазовський побував у Єгипті на церемонії відкриття Суецького каналу. У результаті цієї подорожі художник написав панораму каналу, а також картини, що відображають природу, каравани верблюдів, Сфінкса, піраміди, побут його жителів.
З 1845 Айвазовський жив у Феодосії, де на зароблені гроші відкрив школу мистецтв і в 1880 році галерею – третій за рахунком музей в Російській імперії.
Художник був ініціатором будівництва залізниці «Феодосія — Джанкой», побудованої в 1892 році.
На свої кошти Айвазовський побудував нову будівлю для Феодосійського музею старожитностей з меморіалом П. С. Котляревського; був обраний за заслуги перед археологією дійсним членом Одеського товариства історії та старожитностей.
В 1882 році, отримавши дозвіл на розлучення з першою дружиною, Айвазовський одружився на Ганні Бурназян, яку вперше побачив на похороні її чоловіка, відомого феодосійського купця. У галереї зберігається портрет Ганни Микитівни, написаний Айвазовським.
У середині 1890-х років султан Абдул-Гамід, вирішивши поставити крапку у «вірменському питанні», вчинив різанину, жертвами якої полягли сотні тисяч вірмен і багато пам’ятники культури. У листі, направленому в Ечміадзін католікосу Хримяну, Айвазовський писав: «Глибоким болем затьмарила моє серце небачена і нечувана різанина нещасних вірмен».
Всі османські нагороди Айвазовський шпурнув у море і заявив турецького консула, щоб той передав своєму «кривавого господарю»: «Якщо хоче, нехай і він мої картини викине в море, мені не шкода».
Айвазовський написав такі картини, як «Погром вірменів у Трапезунді», «Вірмен занурюють на кораблі», «Вірмен живими кидають в море» та інші.
Всі свої сили він спрямував на допомогу співвітчизникам, які втекли від різанини і дістався до Феодосії.
Айвазовський був першим російським художником, почали влаштовувати персональні виставки в великих містах Росії і Європи і всі гроші, отримані від них, він витрачав на благодійність. Гроші йшли також на благоустрій міста. Крім того, художник заснував у Феодосії нову вірменську школу і друкарню, побудував нову і відремонтував стару вірменські церкви, він у той же час заснував загальноміське художнє училище.
Він надавав матеріальну допомогу не тільки жителям Феодосії, але і жителям Одеси, Мінська, Флоренції, Штутгарта, Франкфурта, студентам Петербурзької академії, Червоному Хресту, інвалідам битви за Севастополь і сім’ям загиблих російських солдатів.
Головним девізом великого художника було – «Мати, щоб допомагати».
З феодосійської майстерні Айвазовського вийшли такі відомі художники, як Куїнджі, Лагоріо, Богаєвський.
Помер Іван Костянтинович Айвазовський 19 квітня 1900 року під час сну вночі. Вдень він писав картину, що відображає героїчний подвиг безстрашного грека Костянтина Канаріса, який підірвав турецький адміральський корабель біля острова Хіос. Картина була майже закінчена, не вистачало кількох мазків великого майстра. У наш час картина «Вибух корабля» так і залишилася на мольберті в майстерні художника, будинок якого у Феодосії перетворений на музей.
Похований Айвазовський, як він і заповідав, у Феодосії, у дворі церкви Сурб Саргис, де він був хрещений і де вінчався. Надгробний напис являє собою висічені на древньовірменською мові слова історика V століття Мовсесе Хоренаци і говорить: «Народився смертним, залишив по собі безсмертну пам’ять».
За його заповітом картинна галерея перейшла в дар Феодосії. В заснованій ним Феодосійської картинної галереї, що нині носить його ім’я, найповніше представлено творчість великого майстра. Архів документів Айвазовського зберігається в Російському державному архіві літератури і мистецтва, що в Державній публічній бібліотеці ім. М. Е. Салтикова-Щедріна (Санкт-Петербург), частина в — Державній Третьяковській галереї, ще дещо- вТеатральном музеї їм. А. А. Бахрушина.
У Вірменії Айвазовського вважають вірменським художником, в Росії – російською. Але його творчість належить всьому світу.
Ф. М. Достоєвський писав: «Буря» Айвазовського дивовижно гарна, як всі його бурі, і тут він майстер — без суперників: В його бурі є захват, є та вічна краса, яка вражає глядача в живій, справжній бурі».
Але найточніше про Айвазовського сказав, на мій погляд, В. Крамськой, близько знав художника і написав його портрети: «Айвазовський, хто б і що не говорив, є зірка першої величини, і не тільки у нас, а в історії мистецтва взагалі».
А відомий англійський мариніст У. Тернер був настільки вражений картинами Айвазовського, що присвятив йому вірші:
«Прости мене, великий художник, якщо я помилився,
Прийнявши твою картину за дійсність.
Але твоя робота зачарувала мене,
І захват опанував мною.
Мистецтво твоє високо і монументально,
Тому що тебе надихає геній».
(дослівний переклад).
Саме цікаве Уроки іноземної мови як омолоджуючий засіб
Фото: bowie15/Rusmediabank.ru В основному іноземну мову вчать для того, щоб робити карєру або подорожувати. Це повязано з глобалізацією і зростанням звязків між країнами і континентами.
|
