19 квітня – день проліска

1497


Фото: Pavlo Vakhrushev/Rusmediabank.ru
Квітень – для більшості з нас слово, яке звучить і капежом, і пташиної треллю, і музикою кохання або передчуття любові. Адже саме в квітні жителі середньої смуги Росії починають відчувати прихід весни. Тане сніг, біжать струмки. А на проталинках навіть у місті з’являються перші квіти. В лісі ще лежить сніг. І все-таки саме там у цей час розпускаються справжні проліски.

Цікаво, що сама назва місяця квітня походить від латинського слова aperire, що перекладається, як “відкривати”. Існує припущення, що назвали його так через те, що в квітні розкриваються перші квіти.

В Англії навіть існує свято – День проліска, The Day of Snowdrop. Відзначають його 19 квітня. Англійці відчувають по відношенню до подснежникам дивовижне почуття захоплення і, я б сказала, прихильності.

Може бути, багато англійці за традицією вірять в стародавній переказ, який свідчить, що проліски, висаджені навколо будинку, не тільки оберігають від злих духів, але і захищають від усіх бід і нещасть, існуючих у світі. Чому б і ні, я б теж з задоволенням вірила в цю прикмету.

Хоча саме свято досить молодий, його почали відзначати з 1984 року. З тих пір пролісками прикрашають не тільки грядки перед будинком, але і клумби у місті, і взагалі розведення пролісків у Туманному Альбіоні приділяється чимало уваги. Найпопулярнішим проліском у Великобританії є білий підсніжник – галантус, galanthus. Ці квіти переносять заморозки до -10 С.

Трішки заздрю жителям тих країн, де проліски розпускаються в березні і навіть в лютому і січні. Щасливці! Але, може бути, нам, які пережили довгу холодну зиму, дано пережити більш глибокі почуття трепетного захоплення першими підсніжниками?

Для нас вони не просто квіти, а радісна звістка про наближення довгоочікуваного тепла, ясних днів і любовного томління. Адже дійсно, слідом за пролісками з’являються перша метелик, бджілка, пташка… І з кожним днем все більше світла, тепла і яскравих фарб.

Про підсніжники існує безліч легенд. І одна з найдавніших стверджує, що проліски повинні бути білими.

Адже сама богиня Флора подарувала подснежнику біле плаття для карнавалу. І тут несподівано участь у карнавалі захотів прийняти сніг, якому не дісталося карнавального костюма.

Ніхто з квітів не захотів поділитися з холодним снігом своїм трепетним квітковим нарядом, і тільки пролісок зглянувся над ним. Сміливий квітка не побоявся холоду і вкрив сніг своїм хітоном.

І весь карнавальне свято пролісок і сніг провели разом, несподівано сподобалися один одному. Вони танцювали й веселилися так щиро, що дружба їх не закінчилася з закінченням свята, а продовжується до цих пір.

Сніг виявився вдячним і надійним другом і дбайливо вкриває пролісок в холоди. Білий підсніжник і білий сніг. Красива романтична історія.

Існує ще й пізніша християнська легенда про подснежнике. Коли Адама і Єву вигнали з раю, на землі була зима, було дуже холодно і сніг безжально обпалював босі ноги вигнанців.

Єва не витримала і гірко заплакала. Їй було холодно, а серце мучило каяття і жаль про втрачений рай, де було тепло, багато світла і всіляких квітів.

І Бог не витримав, зглянувся і перетворив кілька сльозинок Єви в теплі ніжні квіти. І посміхнулася Єва, її серце стало розтавати. Вигнанці зрозуміли, що Бог не відмовився від своїх дітей.

Російське ж назва – пролісок – швидше за все, сталося завдяки тому, що квітка пробивається з-під снігу.

Але ось французи називають пролісок дзвіночком і вважають, що форму він повинен мати саме дзвоника.

Насправді проліски можуть мати самі різні форми, можуть бути махровими. Забарвлення теж сама різна. І багато проліски ніжно пахнуть.

У кожного народу свій пролісок. Всього налічується сімнадцять видів проліска. Існують грецький, візантійський, кавказький і інші проліски. Але все-таки в більшості країн, як і в Англії, найпопулярніший пролісок – галантус. Хоча в Англії його називають «снігової краплею», у Франції – «снегосверлителем», у Німеччині – «сніговим дзвіночком», в Чехії – «сніжинкою».

На території СНД виростає 12 видів підсніжників з 18 існуючих. Майже всі вони занесені до Червоної книги і охороняються законом, що, на жаль, не заважає людям зривати їх.

У середній смузі Росії найчастіше зустрічаються такі проліски, сон-трава або простріл, анемона дібровна, яка на латині називається «Афродіта немороза».

Цікаво, що анемона – дуже отруйна рослина, а сік тієї, що росте на Камчатці, місцеві жителі використовували, як колись індіанці кураре.

А тибетці використовують сік ветрениц як ліки.

До подснежникам відноситься і мати-й-мачуха, яку можна побачити і в місті на узбіччях доріг. Вона точно відноситься до лікарських рослин.

В лісах і парках можна побачити печіночницю, яку часом називають фіалкою. Жовтенький гусячий цибулю і блідо-фіолетова ряст – теж проліски, хоч і не кидаються в очі.

Самий яскравий з наших пролісків – великий жовтий горицвіт, або адоніс. Він теж належить до лікарських рослин.

А такий пролісок, як первоцвіт – примула, відноситься до їстівних рослин. В наш час проліски садять в ботанічних садах, парках, скверах.

Любителі вирощують проліски на присадибних ділянках та навіть у квіткових горщиках на підвіконнях. Наприклад, цибулини галантуса – galanthus – або садового проліска можна купити в квітковому магазині. Їх можна посадити в садку під яблунями чи грушами.

Коли проліски цвітуть, гілки дерев ще не покриті густим листям, і квітам достатньо світла.

Проліски можуть до 7 років рости і цвісти без пересадки на одному місці. Часто вони самі собою розростаються за рахунок утворення дочірніх цибулин і займають все більшу площу. У такому випадку їх просто пересаджують на інше місце.

Чому б не перейняти у англійців їх прекрасну традицію і не висадити проліски на газоні біля будинку, поділитися цибулинами з рідними та друзями? По-моєму, це було б чудово. По-перше, чим більше навколо пролісків, тим прекрасніше стає наш світ. А по-друге, раптом старе англійське переказ – не просто казка, а справжнісінька правда, і проліски мають здатність захищати нас від усього поганого і сумного? Чому б не перевірити це на власному досвіді?..

І ще: зірвані проліски швидко в’януть, а якщо посадити їх на клумбі, то можна кілька днів милуватися прекрасними квітами, підвищуючи собі настрій і даруючи посмішки оточуючим.