27 травня в нашій країні відзначається Загальноросійський день бібліотек або професійне свято – День бібліотекаря. Свято це молодий, вперше його відсвяткували в 1995 році. Але сама професія бібліотекаря з’явилася з виникненням перших книгосховищ. На цю посаду запрошували видатних вчених, письменників, поетів.
Ще в глибоку давнину люди володіли великими знаннями в різних областях науки, вони створювали складні механізми, розвивали мистецтво, існували життєпису, уявлення античних людей про будову Всесвіту, багато в чому збігаються з сучасними знаннями.
І ось все це багатство треба було зберегти і передати наступним поколінням. Тому люди винайшли писемність і стали створювати книгосховища.
Мені дуже подобається вислів геніального Дмитра Лихачова про значення для цивілізації книг: «Якщо в результаті якої-небудь руйнівної катастрофи з лиця землі зникнуть всі центри освіти і культури, якщо на світі не залишиться нічого, крім бібліотек — у світу і людства буде можливість відродитися».
Коли саме з’явилися перші тексти, невідомо. Наприклад, Страбон писав, що десь на Піренейському півострові зберігалися тексти, написані ще до потопу.
Посилання на «Книги Ферилта», написані до потопу, є у друїдів.
Про те, що жерці, передбачаючи наступ потопу, зберегли унікальні знання в пірамідах Нижнього Єгипту, писав перська літописець Абу Балх.
Про те, що люди, які жили до потопу, володіли унікальними знаннями, написано і в давніх ведичних трактатах Індії, що збереглися до наших днів. Однак більш точні відомості про бібліотеки відносять до часу існування шумерів – 3000 р. до н. е ..
Ці книги являли собою клинописні таблички, що зберігалися в глиняних глечиках. На кожній полиці був крихітний глиняний покажчик з назвою галузі знання. Від крадіжки книг застерігала напис свідчила: «Того, хто посміє унести ці таблиці: нехай покарає своїм гнівом Ашшур і Білить, а ім’я його і його нащадків назавжди будуть віддані забуттю в цій країні».
Народження першої систематичної бібліотеки на стародавньому Близькому Сході пов’язують з одним із останніх ассірійських правителів Ашшурбанипалом – 668 – близько 627 р. до н.е. Він був високоосвіченою людиною, на двох із знайдених археологами табличках були написи, зроблені його рукою. Вчені стверджують, що цар не тільки володів мистецтвом писаря, але також знав мови і розбирався в арифметиці. Відомо також, що, ставши царем, він вирішив створити велику бібліотеку, де було б зібрано все написане в Ассирії та Вавилонії.
Вченим вдалося виявити близько 20 тисяч табличок, але вони вважають, що їх було в рази більше. Більша частина знайдених унікальних глиняних книг зберігається в Британському музеї Лондона.
Бібліотеки в Стародавньому Єгипті називалися «будинками папірусу», «будинками життя», «аптеками для душі». Вони створювалися при палацах і храмах. Правителі Стародавнього Єгипту надавали великого значення освіті. Стародавні єгиптяни вважали, що книги не тільки утворюють, облагороджують, але і лікують душу.
Посаду зберігача книг у Стародавньому Єгипті була державною й передавалася спадково, обіймати її могли лише ті, хто володів «вищими знаннями». Адже зберігач книг одночасно був і вихователем спадкоємця єгипетського престолу.
В античні часи бібліотека була не тільки сховищем книг, але й центром по поширенню знань. На весь світ славилася Олександрійська бібліотека. У часи правління династії Птолемеїв Олександрія була центром культури Єгипту. На початку III століття до н. е Птолемей I вирішив перетворити Єгипет в центр культури і мистецтв і заснував знаменитий Мусейон.
Птолемей II розширив Олександрійську бібліотеку, його посланці збирали найбільш цінні книги по всьому світу. Птолемей II покровительствував вченим, філософів, поетів, і Олександрійська бібліотека при ньому досягла найвищого розквіту.
Птолемей III видав указ, за яким всі прибулі в місто були зобов’язані продати або віддати наявні у них книги. Книги передавалися в бібліотеку, а дарувальникам вручалася точна копія. Як кажуть науковці, у бібліотеці було приблизно 800 тисяч текстів на багатьох мовах.
Посаду зберігача Олександрійської бібліотеки займали запрошені видатні вчені, філософи і поети. Величезна кількість помічників бібліотекаря займалися урахуванням рукописів, їх розбором, копіювання творів, які не можна було купити, відповідали за запобігання книг від пилу, вогкості і комах шкідників.
У 47 році до н.е. частина бібліотеки згоріла, інша була знищена під час зіткнень язичників і християн.
З грецької мови слово «бібліотека» перекладається, як «бібліо» – книга і «тека» – сховище, скриня. Тобто «сховище книг».
У Стародавній Греції багато вчені і філософи відкривали свої школи, академії, при яких були і бібліотеки. А перша публічна бібліотека в Стародавній Греції була заснована тираном Клеархом в Геракла – IV століття до н. е.
А найбільшою приватною бібліотекою вважалося бібліотека давньогрецького філософа і вченого Аристотеля у Лику, в районі Афін, де він читав свої лекції. Зібрання творів його бібліотеки налічували десятки тисяч сувоїв. Після смерті вченого його бібліотека стала частиною Мусейону, Храму Муз.
Перша римська публічна бібліотека була заснована грецькими зразками Сезонием Поллионом. Пізніше в Стародавньому Римі з’явилися бібліотеки, засновані імператорами Серпнем, Тиберієм, Веспасіаном, Домицианом, Траяном, візантійськими правителями.
На жаль, згоріла не тільки Олександрійська бібліотека, були спалені твори грецького філософа Протагора, який жив у V столітті до н. е.., за атеїзм – «Людина є міра всіх речей існуючих».
У Китаї в III столітті до н. е. спалювалися книги великого філософа Конфуція. Сирійський цар Антіох III, завоювавши Палестину в III-II століттях до н. е., наказав знищити всі книги євреїв.
У II столітті до н. е. римляни спалили Карфагенскую бібліотеку, що налічує понад 500 тисяч томів. На початку XVI століття іспанські конкістадори знищили всі письмові джерела стародавніх цивілізацій ацтеків і майя.
Турки знищували не тільки захисників землі, але і тисячі безцінних рукописних книг, що містять відомості з різних галузей знань, які зберігалися у вірменських монастирях.
Горіли книги в Азії, Китаї, Європі…
В епоху раннього Середньовіччя виникають бібліотеки при монастирях, соборах, великих епископальных церквах.
На рубежі XIII – XIV століть під впливом формується університетської культури у відношенні до книги відбуваються зміни. Вона вже не просто скарб, але і інструмент пізнання.
В бібліотеці Сорбонни у Франції в 1338 році, згідно каталогу, малося 1720 книг. Щоб зберегти книги, їх приковували ланцюгами до спеціально виготовленим пультів. Бібліотеки при університетах з’являються в Парижі, Болоньї, Падуї, Оксфорді… Стає все більше книг з історії, мистецтва, природознавства.
Бібліотекарями були відомі і великі люди – багато років пропрацював в бібліотеці кардинала Мазаріні французький вчений Габріель Ноде. Герцогської бібліотеки в Німеччині керував з 1690 року протягом 23 років філософ і учений Готфрід Вільгельм Лейбніц. 10 років керував бібліотекою німецький драматург Готхольд Ефраїм Лессінг.
Йоганн Вольфганг фон Гете протягом 30 років виконував функції міністра в невеликому тюрінгському державі, в тому числі і керував бібліотекою.
30 років пропрацював в Імператорській Публічній бібліотеці Петербурга письменник і байкар Іван Андрійович Крилов. У цій же бібліотеці працювали вчений-історик Єрмолаєв, Корф, письменник і філософ Одоєвський.
Ректор Казанського університету вчений—математик Микола Іванович Лобачевський був одночасно і директором університетської бібліотеки.
Багато років працював директором Національної бібліотеки Аргентини видатний письменник Хорхе Луїс Борхес.
Саму першу бібліотеку на Русі заснував Ярослав Мудрий у 1037 р. при Софійському соборі в Києві. В ній зберігалося найповніше зібрання писемних пам’яток Давньої Русі, приблизно 500 томів – Євангелія, книги пророків, житія святих, важливі державні документи.
На жаль, ця бібліотека зникла. Одні вчені припускають, що вона згоріла під час великої пожежі 1124 році або була знищена 1240 році під час розгрому Києва військом монгольського хана Батия. А інші сподіваються, що бібліотека коли-небудь знайдеться.
Невідома доля й бібліотеки першого російського царя Івана Грозного. Своє унікальне зібрання цар зберігав у глибоких підземеллях Кремля. Іноземці, які бачили це книжкове багатство, говорили, що там були і дуже рідкісні видання. Після смерті царя бібліотека як у воду канула. Ентузіасти шукають її досі.
У 1724 році Петро I видав указ про створення Академії наук і при її відкритті подарував Академії свою особисту бібліотеку, яку він збирав усе життя.
Катерина II у 1795 р. в Санкт-Петербурзі відкрила першу державну загальнодоступну бібліотеку. Її дозволялося відвідувати «всім пристойно одягненим громадянам» три дні в тиждень з 9 ранку і до заходу сонця. Тепер це Російська національна бібліотека. А найбільша бібліотека в нашій країні – Російська державна бібліотека в Москві. Вона містить близько 40 мільйонів видань.
У XIX столітті існувало звання почесного бібліотекаря, і отримати його було складніше, ніж стати академіком. До ХХ століття професія бібліотекаря вважалася суто чоловічою. Тепер по перевазі в бібліотеках працюють жінки.
І, незважаючи на те, що з’явилася і стала популярною електронна книга, багато людей як і раніше люблять читати паперові. Ймовірно, тому, що вони затишніше, душевніше і звичніше. Шелест сторінок заспокоює, а запах паперових книг заворожує багатьох.
Завдяки книгам зв’язок між нами, подіями і людьми різних епох, стає не тільки можливою, але і природною. І кожен з нас може провести вечір з Сократом, Гете, Бальзаком чи Тургенєвим. Варто лише відкрити книгу, і неможливе стає можливим.
«Бібліотека була, є і буде,
Священний храм живих друкованих слів,
В її жерців ходив і юний Бунін,
І цілих тридцять років — мудрець Крилов».
(поет Б. Черкасов).
Саме цікаве The ordinary niacinamide 10% + zinc 1% vs skinphoria intensive skin...
У мене комбінована шкіра з жирна т-зоною і з усіма витікаючими з цього проблемами. У зимовий період мені вдається її підтримувати в нормальному стані...
|
