Язвенник цілюще

540


Фото: ANdreas Schindl/Rusmediabank.ru
Язвенник цілюще (Anthyllis L.) – багаторічна трав’яниста рослина з сімейства мотыльковых або бобових.

Жили-були на світі два рідних брата. Обидва вони перейняли у свого діда – старого мудрого лікаря – науку лікування. Але не дарма кажуть: щоб успішно займатися якоюсь справою, потрібні не тільки знання, але і талант. Так ось, у молодшого брата цей талант як раз і був. А старший міг лікувати тільки на рівні ремісника, тому страшно заздрив молодшому. Мало того, що той був чудовим лікарем, його природа ще і зовнішньою красою нагородила. Особливо гарні були його світле волосся, що нагадують за кольором промені сонця. Закохані дівчата і жінки, замилувавшись його золотистим волоссям, прозвали молодшого брата Золотоглавому. Зцілених від ран воїни нарекли його рановим цілителем. А розсерджений старший брат називав не інакше, як язвенником…

І в цьому прізвисько була частка правди – дуже добре виліковує молодший брат хвороби шлунка, і практично всі язвенники, полечившись в нього, назавжди позбавлялися і виразки шлунку й виразки дванадцятипалої кишки. А потім розповідали про излечившем їх лікаря рідним, сусідам, знайомим. І чутка про нього і його мистецтві розходилась по світу. Так що це прізвисько, дане старшим братом молодшому, виявилося самим незабутнім. Але молодший брат на старшого не ображався і не сумував. Адже головне – не як тебе звуть, а чим ти займаєшся і яку користь приносиш людям. І це вірно. Адже молодшого досі пам’ятають і під різними іменами. А про старшого брата всього лише згадка в легенді залишилося, та й то не втішна.

Народні назви Виразку цілющого: златоглав, ранова трава, аптечний конюшина, бородчате конюшина, зольник.

Наукова назва виразку – Anthyllis – складається з двох грецьких слів: antos – квітка і ioulus – пух. Стебло у рослини пряме або висхідне, піднімають над землею і досягає висоти 25-35 див. вся рослина покрито шовковистими волосками. Прикореневі листки непарноперисті або прості, на довгих черешках. Стеблові – непарноперисті, сидячі. Квітки яскраво-жовтого насиченого кольору зібрані в головки. Цвіте язвенник цілюще з квітня по червень. Гарний медонос. Плід – біб в чашечці, одно – або двусемянный.

Усього відомо близько 50 видів хворих на виразку шлунка. Росте ця рослина на полях разом з конюшиною, на узбіччях доріг, на схилах, добре освітлюваних сонцем, у передгір’ях і в горах. Язвенник – рослина невибаглива і морозотривке.

У медичних цілях використовують квітки виразку, які збирають на початку цвітіння і швидко сушать у тіні. Народна медицина використовує і траву виразку. Язвенник містить вітамін С, дубильні речовини, мікро та макро елементи, сапоніни, ксантофилл та інші пігменти.

У старовину настоєм виразку поїли людей, покусаних скаженими тваринами.

Препарати з виразку мають загальнозміцнюючу, тонізуючу, ранозагоювальну, заспокійливим, в’яжучі, потогінні, сечогінні властивості. Застосовується настій виразку при гастритах, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, неврозах, невралгії, епілепсії, безсонні, при кашлі.

Сучасні цілителі включають язвенник до складу оздоровчих чаїв.

1/2 ст. ложки сухої подрібненої сировини залити 1 склянкою окропу, кип’ятити на повільному вогні 5 хвилин, настоювати 1 годину, приймати по 2 ст. ложки 3 рази на день до їди.

Настій трави приймають при дерматомікозах та деяких інших шкірних захворюваннях.

Чай з виразку п’ють при бронхіті, грипі, застуді.

1/2 ст. ложки подрібнених сухих квіток залити 1 склянкою окропу, настоювати до теплого стану. Процідити. Пити як чай, можна з 1 чайною ложкою меду.

У деяких країнах язвенник використовують як блювотний засіб, особливо для дітей.

Зовнішньо з відвару виразку роблять примочки при обмороженнях і погано гояться ранах. Компреси роблять при мокнучих виразках і ранах. Народні цілителі рекомендують компреси для розсмоктування пухлин. Заварюють язвенник для полоскань при ангіні, гінгівіті, тонзиліті.

Настій

1 ч. ложку подрібненої сухої трави заварити 1 склянкою окропу, наполягати півгодини. Приймати по 1 склянці 2 рази на день, випиваючи повільно, невеликими ковтками.

При ударах на хворе місце подрібнену траву прикладають виразку. Настоєм виразку змочують місця укусів бджіл, ос, комарів.

Побічних дій при застосуванні виразку цілющого не виявлено, але, тим не менш, лікуватися їм слід під керівництвом лікаря або досвідченого травника.

Зовнішньо, наприклад, в косметичних цілях язвенник можна використовувати всім. Фахівці кажуть, що настої і відвари з виразку сприяють процесу відновлення шкіри, що в’яне. Він однаково ефективно впливає на будь-який тип шкіри – суху робить менш чутливою до подразнення, знімає почервоніння, жирну позбавляє від висипів і прищів.

Маска для жирної шкіри

2 ст. ложки сухих квіток виразку заварити 1 неповним (до облямівки) склянкою окропу, настояти півгодини, процідити.

1/2 склянки охолодженого настою змішати з 1 курячим білком, добре розмішати. Нанести на шкіру пензликом або просочити розчином складену в 2-3 шари марлю. По мірі висихання знову її змочувати.

Вмитися другою половиною настою виразку.

Через 5-7 хвилин сполоснути обличчя прохолодною водою

Для сухої шкіри

Змішати 2 ст. ложки настою з 1 ст. ложкою густих вершків і нанести на обличчя пензликом або ватяним тампоном.

Змити через 10-15 хвилин залишилися настоєм кімнатної температури.

Вмитися прохолодною водою.

Універсальна Маска

1 ст. ложку натертого на тертці огірка змішати з 1 ст. ложкою протертого сиру. Додати стільки настою виразку, щоб вийшла консистенція сметани. Нанести на обличчя.

Зняти ватяним тампоном, змоченим в настої виразку.

Вмитися прохолодною водою або протерти обличчя кубиком льоду.

Любителі зеленої кухні додають квітки виразку в салати.

Салат «Сонечко»

Вам знадобиться:

– 1 огірок;
– 10 г зеленої цибулі;
– 10 г зелені кропу;
– 1 яйце;
– 1 чайна ложка подрібнених пелюсток виразку;
– сметана;
– сіль, перець за смаком.

Спосіб приготування:

Огірок дрібно нарізати, цибулю і кріп подрібнити, посолити, поперчити, заправити сметаною. Зверху покласти яйце, зварене круто і нарізане кружечками. Посипати пелюстками виразку.