Індивідуаліст або людина натовпу?

333


Фото: Igor Mojzes/Rusmediabank.ru
Одні люди схильні приймати точку зору більшості, інші завжди мають власну думку. Добре це чи погано?

У тому, щоб бути індивідуалістом або конформістом, є свої плюси і свої мінуси. Проблеми починаються, коли стикаються ті і інші. Ось типові конфліктні ситуації.

«Чому ти не поводишся як всі?»

В шкільні роки мені досить часто доводилося вислуховувати ці слова – і від однокласників, і від учителів. Я була сором’язливою, і мені було складно підійти до когось першої і заговорити. Та й не з усіма було цікаво, я воліла спілкуватися лише з кількома близькими друзями… Але більшість приймали це за зазнайство або індивідуалізм, що в радянські роки, коли оспівувався колективізм, вважалося страшним гріхом. Загалом, я не прагнула брати участь у загальних розмовах, не ставила, за рідкісним винятком, нікому питань, не могла вбігти в клас з криком: «А ви знаєте, що я вчора робила?!» або: «Ой, а що вчора було!». Цього виявилося достатньо для того, щоб мене не злюбили.

А от в інституті я, як не дивно, легко вписалася в студентський колектив. Просто вуз був творчим, і таких «одинаків», як я, там було багато. І ніхто не вимагав, щоб ми ставали частиною колективу». Тому спілкувалися групами, кому з ким було цікаво. Та й часи вже почалися інші, постперебудовні.

«Ти повинна!»

Цікаво, кому з нас жодного разу в житті не твердили, що він повинен робити те-то і те-то, тому що так належить? Мені, наприклад, говорили, що я повинна навчитися вести господарство, бо я дівчинка (до сих пір не навчилася, просто «не моє»…) Або що я повинна схуднути, тому що повної бути негарно (хоча ті ж самі люди, включаючи чоловіків, заявляли, що я гарна, добре виглядаю та ін.). А один чоловік сказав, що серйозні стосунки і любов між нами стануть можливі, тільки якщо я «воцерковлюсь»… Що неможливо за визначенням, тому що хоча я шанобливо ставлюся до віри, при цьому я людина абсолютно не релігійний і не збираюся ним ставати «насильно».

Моя подруга-журналістка нещодавно поскаржилася на колишню однокласницю, яка намагалася втягнути її в розмови про політику, висуваючи наступний аргумент: «Ти ж журналіст, як ти можеш не цікавитися політикою!». Хоча журналістика буває дуже різною: є суспільно-політичні видання, є, скажімо, жіночі, є, нарешті, жовта преса… І у всіх, природно, різна тематика.

«Всім це подобається, а тобі — ні!»

Мені в дитинстві і юності здавалося, що всім має подобатися морозиво. Але якось я подружилася з дівчиною, яка у відповідь на мою пропозицію купити морозива відповіла, що вона його не любить… А одна з моїх подруг розповідала, що якось познайомилася з хлопцем і той перестав з нею спілкуватися, коли дізнався, що вона не любить тістечок. У нього просто не вкладалося в голові, як можна не любити це ласощі…

Я ображалася на своїх подруг, коли пропонувала їм піти або поїхати на якісь цікаві мені заходи, а вони відмовлялися під тим приводом, що їм це нецікаво. На мене, в свою чергу, образилася однокурсниця, коли я відмовилася піти на естрадний концерт, так як треба було готуватися до сесії. Ну не настільки вже мені хотілося туди піти, щоб все кинути! І ще мені завжди було важко зрозуміти, чому деякі мої знайомі фанатіють від якихось музичних груп і виконавців, тому що я фанатіли зовсім від інших…

Бути не таким, як усі, або не таким, як більшість, складно. В ранній юності я вважала це своїм недоліком і тільки пізніше, придбавши життєвий досвід, зрозуміла, що нерідко це є перевагою, яку не просто виділяє людину з натовпу, але і служить потенціалом для творення чогось корисного.

На жаль, з індивідуалістами теж буває важко. Є люди, які абсолютно не залежні від чужої думки. Така людина може порушувати загальноприйняті норми поведінки — наприклад, піти звідкись, не попрощавшись, якщо йому стало нецікаво або з’явилися термінові справи; спробувати проїхати в транспорті зайцем, хоча гроші на квиток є; нагрубити кому-то, не думаючи про наслідки і збереження хороших відносин… Потрібно бути готовим до того, що його думка буде істотно відрізнятися від вашого, що зробить спілкування з ним не дуже комфортним…

На жаль, і стратегія індивідуалізму, і стратегія конформізму не завжди виявляються правильними. Тільки час покаже, чи були ви маєте рацію, ведучи себе і роблячи саме таким чином. Але для того, щоб ваші стосунки з оточуючими складалися гармонійно, необхідно дотримуватися баланс, кажуть психологи. Не варто ставати в позу перед іншими тільки для того, щоб звернути на себе увагу. І не варто бути заодно з іншими, якщо ви не впевнені, що робите правильно. Так, можна підкорятися думці більшості, якщо іншого виходу ви не бачите, але не завадить висловити і свої особисті думки з цього приводу. Втім, готових рецептів тут немає і бути не може, залишається лише сподіватися, що інтуїція підкаже нам, як краще бути в кожному конкретному випадку.