Нещодавно ми святкували чергову річницю шкільного випуску, і я була здивована тим, що колишні однокласниці охоче розповідали про своє сімейне життя, але дуже мало – про роботу, а однокласники чоловічої статі – навпаки. Чому ж наші критерії оцінки людини розрізняються в залежності від того, хто перед нами – чоловік чи жінка?
Зауважте, чоловікові дуже рідко ставлять у вину», що він не одружений і не має сім’ї. Навпаки, в очах оточуючих це нерідко є навіть плюсом, особливо якщо представник сильної статі забезпечений і успішним в кар’єрі. Вважається, що він ретельно «виглядає» собі пару. І, як правило, такі «самці» не залишаються без жіночої уваги.
Інша справа, якщо самотній чоловік мало заробляє, знаходиться на нижчих щаблях кар’єрної драбини. На нього вішають ярлик невдахи, і попит на такого холостяка, звичайно, значно менше. Хоча, якщо він молодий і красивий, то може залучати жінок певного типу.
Одним словом, для чоловіка важливий фінансовий та кар’єрний статус. При зустрічі старих знайомих представнику сильної статі зазвичай першим ділом задають питання: «Хто ти, ким ти працюєш?» і т. д. А ось жінку швидше запитають про чоловіка і дітей… І якщо навіть вона суперуспішним бізнес-леді, але неодружена або розлучена, то на неї будуть дивитися з жалістю.
Чому ж так відбувається? Які б зміни не відбувалися в суспільстві, поняття про первинну роль чоловіка і жінки до цих пір не змінилося. Багато століть чоловік вважався добувачем і годувальником родини, а жінці в ідеалі відводилася роль матері сімейства, «берегині домашнього вогнища». Тому, чим краще той чи інший впоралися зі своєю роллю, тим вищим був їх соціальний статус.
В наш час, здавалося б, можна відмовитися від подібних оцінок. Адже жінки зараз заробляють нарівні з чоловіками, і нерідко займають високі щаблі в професійній ієрархії. Але за великим рахунком все залишається як і раніше. До чоловіка з маленькою зарплатою і сім’єю поставляться з брезгливой жалем: «От невдаха, як можна жити на такі копійки з дружиною і двома дітьми?» Якщо ж дама, директор фірми або кандидат наук, нещаслива в особистому житті, то її назвуть «синім панчохою». Як висловився один з моїх знайомих про відому авторше науково-популярних книг: «Вона ж стара діва, такою залишається тільки книжки писати!»
Звичайно, все залежить від оточення. Так, у професійній або бізнес-середовищі сімейний статус враховується далеко не завжди. Хоча і там є дискримінація за статевою ознакою. Наприклад, жінку не завжди визнають рівноправним партнером, їй можуть не довіряти відповідальні посади, «тому що вона баба». Її можуть прийняти або не прийняти на роботу, надати або відмовити у підвищенні по службі з-за того, що вона одружена чи має дітей, або, навпаки, не заміжня і не має… Для чоловіка наявність або відсутність сім’ї відіграє роль набагато рідше.
Але якщо ви спілкуєтеся не з колегами або діловими партнерами, то критерії оцінки вашої особистості можуть бути зовсім іншими. В очах тих же колишніх однокласників, наприклад, успішним буде виглядати чоловік успішний у бізнесі, що займає керівну посаду або грошову посаду, або, на худий кінець, який має певні професійні досягнення – затребуваний письменник, журналіст відомого видання, дослідник або викладач з науковим ступенем…
Що ж стосується жінки, то тут ніякі гроші, посади, дисертації та ін. не можуть компенсувати відсутність успіхів на особистому фронті. Навпаки, часто робляться висновки, що ця особа тому і успішна в кар’єрі, що у неї немає сім’ї… Заздрити представниці слабкої статі стануть, скоріше, товарці, має успішного і заможного чоловіка, ніж тієї, яка домоглася грошей і «висот» самостійно і чи не має чоловіка зовсім, або чоловік альфонс, невдаха і ін. Тобто жінку сприймають як дружину «такого-то», тоді як чоловік «сам по собі».
Добре це чи погано? Чи Не пора щось змінити в нашому мисленні? Так, є спокуса сказати «полум’яні» слова на захист самодостатніх жінок. Сказати, що сім’я – не головне, і, врешті-решт, ми маємо право вибирати, як нам жити, і що професійні успіхи цілком можуть компенсувати все інше… Але я цього не скажу. Тому що Бог створив нас здатними реалізуватися у різних сферах. Якщо навіть у вас немає матеріальних проблем, якщо ви затребувані як професіонал, але при цьому кожен день повертаєтеся в будинок, де вас чекають тільки кішка або собака, то рано чи пізно ви відчуєте порожнечу в душі… Якщо ж ви присвятили життя чоловікові і дітям, і при цьому пожертвували своїм професійним або духовним розвитком, то прийде день, коли ви усвідомлюєте, що втратили чогось вкрай важливого…
Як бути? Насамперед – не нехтувати тими можливостями, які підносить нам життя. Йти за своєю мрією. Довіряти інтуїції. Звичайно, не можна у всьому орієнтуватися на думку інших людей, і воно не повинно ставати для нас вирішальним. Але давайте не будемо забувати, що інші люди – це в якомусь сенсі наше «дзеркало». Може бути, заглянувши в нього, ми зможемо краще зрозуміти себе і свої потреби…
Саме цікаве Соуси, підливи, заправки. Частина 2
Крім молочних соусів, існує безліч соусів, основою яких є бульйони (мясні, курячі, рибні, овочеві або грибні. Багато соуси містять спеції, прянощі і смакові речовини (приправи), які діють збудливо на органи травлення; яскраве забарвлення соусів вигідно відтіняє кольору основних продуктів страви.
|
