Дельфіна ла Лорі – «Салтичиха» з Нового Орлеана

524


Хто не чув про знамениту Салтычихе, навіки увійшла в історію завдяки знущанням над своїми кріпаками? Ім’я Дельфіни Ла Лорі, можливо, відомо російській публіці менше. Але вона була не менш колоритною особистістю, і жителі Нового Орлеана, де ця жінка здійснювала свої злодіяння, до цих пір пам’ятають про неї.

Відомо, що Дельфіна (її дівоче прізвище – Макарти) з’явилася на світ приблизно у 1775 році в родині, що належала до вершків суспільства, і з дитинства виховувалася в млості і розкоші. Її батьки згодом загинули під час повстання рабів на Гаїті – можливо, це і стало причиною лютої ненависті Дельфіни до чорношкірих. Але це всього лише припущення.

Жінка тричі виходила заміж. Два перших її чоловіка померли, залишивши їй кожен дочки, і нам не відомі жодні подробиці її сімейному житті з ними. Третім обранцем Дельфіни став дантист Леонард Луї Ла Лорі. У 1832 році подружжя придбало будинок в Новому Орлеані на Ройал-Стріт, який згодом стали називати «маєтком Ла Лорі». Доктор Ла Лорі був шанованою в місті людиною, в будинку часто влаштовувалися розкішні прийоми, на які збирався весь цвіт Нового Орлеана…

Знайомі вважали Дельфіну особливої приємною у всіх відносинах. Вона була чудово вихована, привітна, дотепна, володіла гарним смаком… Але минув час, і сусіди Ла Лорі по кварталу стали помічати недобре.

Треба сказати, що в ті часи Новий Орлеан був центром рабовласницького Півдня. Місто оточували плантації, де застосовувався працю невільників. Далеко не всі господарі стерпно зверталися зі своїми рабами – згадаймо хоча б «Хатину дядька Тома» Гаррієт Бічер-Стоу… Тому історія Дельфіни Ла Лорі є все ж виключенням з правил: мабуть, жорстокість її по відношенню до прислуги була дійсно загрозливою, так що це навіть шокувало її сусідів і знайомих, таких же рабовласників, як і вона сама…

Одного разу малолітня служниця зачісувала Дельфіну і випадково смикнула її за волосся. Господиня схопила батіг, і дівчинка кинулась тікати. Сусіди бачили, як пані Ла Лорі женеться за служницею з батогом в руках. На очах у всіх господиня загнала дівчинку на балкон, і та з відчаю зістрибнула вниз… Мабуть, вона добре знала вдачу своєї пані і те, яка доля її чекає, якщо воліла померти або покалічитися, але не опинитися в руках Дельфіни…

Служниця розбилася на смерть, а сусіди подали на садистку скаргу. Але їй вдалося відбутися лише штрафом, так як суддя був другом сім’ї Ла Лорі і часто бував у них в будинку.

Правда, домашніх слуг у Ла Лорі забрали і відправили на аукціон. Але Дельфіна попросила знайомих придбати їх на аукціоні продати їй знову ж!

Після цього почали говорити про те, що Дельфіна катує слуг і проводить над ними якісь «експерименти», вбиваючи і наносячи каліцтва… За найменшу провину їх відправляли в «камеру тортур». Ніхто не знав, яка доля їх чекає насправді, так як звідти не поверталися. Дійсно, раби в будинку Дельфіни часто зникали невідомо куди, а про зникнення вона не заявляла…

Чи траплялося подібне раніше, наприклад, знущалася чи Дельфіна над своїми слугами замолоду або коли жила з першими чоловіками? Ця інформація оповита мороком. Але не варто забувати, що на момент, коли страшна правда виплила назовні, мадам Ла Лорі було вже пристойно за п’ятдесят. Як відомо, у жінок в цьому віці буває (або вже завершується) клімакс, і відповідно, часто псується характер. Аж до того, що вони можуть вести себе неадекватно. Може, у Дельфіни з віком почалися проблеми з психікою? Або вона завжди була такою?

Як-то кухарка Ла Лорі, яку господиня тримала на ланцюгу(!), вирішила спеціально влаштувати пожежу на кухні, щоб привернути увагу до знущань. Коли розгорілося полум’я, що прибігли на допомогу сусіди звернули увагу на те, що чомусь в будинку майже не видно слуг. Після того, як спільними зусиллями пожежу було погашено, хтось вирішив піднятися на горище.

Що конкретно побачили там сусіди Дельфіни, до цих пір неясно. Чутки ходили різні. Хтось стверджував, що там лежали відрізані частини та органи людських тіл, хтось- що там перебували семеро побитих і виснажених рабів, прикутих до стін ланцюгами…

Це було занадто навіть за мірками тодішнього рабовласницького суспільства. Садистку збиралися лінчувати, але вона встигла втекти. За однією з версій, Дельфіна Ла Лорі потайки покинула Новий Орлеан, переїхала у Францію і там загинула від нещасного випадку на полюванні… За іншою версією, вона залишилася в Луїзіані, але жила під іншим ім’ям і, за переказами, була похована на новоорлеанском кладовищі Сент-Луїс, де нібито іноді можна зустріти її фантом… В будинку на Ройал-Стріт з тих пір водяться привиди замучених нею рабів: вони бродять по кімнатах, гримлячи ланцюгами, і тому ніхто не може довго тут жити…

Втім, не виключено, що чутки про привидів Дельфіни Ла Лорі та її рабів-негрів – це не більш ніж принада для туристів. У всякому разі, останні активно прагнуть поглянути на колишнє «маєток Ла Лорі» і відправитися на Сент-Луїс, на пошуки могили новоорлеанской «Салтычихи»…