Розмова з Богом

56


Фото: HONGQI ZHANG/Rusmediabank.ru
В історії релігії зустрічається чимало прикладів того, як люди вступають в діалог з Вищими силами. Між тим, скептики стверджують, що «якщо людина говорить з Богом, то це молитва, а якщо Бог говорить з людиною, то це шизофренія». Кому ж вірити? Давайте розберемося…

Феномен внутрішніх голосів

Напевно, час від часу це відбувається з усіма. Перебуваючи на самоті, ми можемо звертатися до когось невидимого, часом вимовляючи цілі монологи. Багато хто розуміють це як «внутрішній голос», який сперечається з ними, радить, словом, «поводить» себе як справжній живий співрозмовник… Іноді ми сприймаємо це як божественну сутність всередині себе. Так, герой роману Павла Санаєва «Хроніки Телепня» постійно консультується з «Богом», запитуючи, як слід чинити або вести себе в тій чи іншій ситуації.

Втім, голоси наяву не завжди ознака божевілля! Наприклад, відомо чимало випадків, коли «невидимки» попереджали людину про небезпеку.

Одного разу англійський поет Байрон подорожував по Греції з місцевим провідником. Раптово у грека почалися конвульсії і він оголосив, що чув голос свого батька, який попереджає, що неподалік звідси відбувається щось жахливе. «Два роки тому я теж чув батьківський голос, і це врятувало мені життя, — сказав він. – Турки вирізали село, куди я прямував».

Байрон скептично знизав плечима, але все ж вирішив зробити зупинку. Коли вони знову вирушили в дорогу, то незабаром побачили на дорозі вісім мертвих тіл – тут нещодавно відбулася битва, і якщо б подорожні не стали зволікати, то, можливо, опинилися в самій гущі битви…

Ще епізод, вже нашого часу. У 13-річного хлопчика померла мати. Повернувшись додому після похорону, він вирішив сходити за продуктами, які зберігалися на сходах чорного ходу. Але раптом почув голос покійної матері, звавший його з кімнати. Підліток заглянув туди, але нікого не знайшов. Варто було йому зробити кілька кроків до дверей, як материнський голос знову покликав його… Тут прийшла сусідка і розповіла, що чорну сходи нещодавно видалили, так як вона сильно розхиталася. Якби хлопчик відправився туди, то міг впасти з великої висоти і отримати травми або навіть загинути.

Швидше за все, таким чином наше власне підсвідомість намагається достукатися до нас і передати нам якусь важливу інформацію, парапсихологи вважають… А як щодо Бога?

Релігійний інстинкт

Цікаво, а що взагалі примушує нас повірити в божественні сили? Психологи вважають, що не останню роль тут відіграє страх смерті. Нещодавно фахівці з новозеландського Університету Отаго вирішили провести експеримент, в якому взяли участь і релігійні люди, і атеїсти. Всім їм пропонувалося подумати про свою майбутню кончину і написати про це.

У дослідженні брали участь 265 осіб. Всіх їх попросили написати, що вони думають про свою смерть, або про те, що вони напередодні дивилися по телевізору.

Після того, як були написані відповіді, психологи спробували з’ясувати, наскільки змінилися релігійні погляди опитаних. Виявилося, що віруючі люди, склавши есе про смерть, ще більше запевнилися в існування вищих сил. Атеїсти ж, навпаки, заявляли про своє невір’я. Проте тести на підсвідомість продемонстрували зовсім іншу картину.

В ході тестування дослідники попросили випробуваних відреагувати на ті чи інші заяви на кшталт «Бог є» або «Бога немає». По швидкості реакції вони визначали, вірить в душі людина в божественний промисел або немає. На ділі багато «невіруючі», хоч і декларували атеїзм, підсвідомо все ж допускали існування Бога.

Експерти пояснюють цей парадокс тим, що людину з самого народження переслідує страх смерті, а релігійний світогляд пропагує посмертне буття. Тобто вірити в Бога – значить, давати собі шанс врятуватися від небуття.

До речі, вчені з Гарварду з’ясували, що серед релігійних людей найбільше тих, хто при прийнятті різних рішень покладається на свою інтуїцію, а не на прагматичний розрахунок. Це зайвий раз доводить, що віра в Бога у нас присутній на рівні інстинктів.

Корисна чи віра?

Дослідники з американського Університету Міссурі на чолі з професором Даном Коеном прийшли до висновку, що психічне здоров’я релігійних людей міцніше, ніж у тих, хто сповідує атеїзм. При цьому абсолютно не важливо, який саме релігії дотримується людина.

В ході дослідження, в якому взяли участь представники основних світових релігій – християни, мусульмани, буддисти і юдеї, з’ясувалося, що чим вищим був рівень їх духовності, тим в кращому стані перебували їхня психіка і нервова система.

Добре відома цілюща сила молитви. Так, співробітники лабораторії нейро — і психофізіології Санкт-Петербурзького психоневрологічного науково-дослідного інституту імені В. М. Бехтерева провели серію експериментів, які досліджували лікувальні властивості молитви. Досліди ставили на священнослужителів і прихожан Олександро-Невської лаври. Прилади фіксували енцефалограму їх мозку під час молитви. З’ясувалося, що молиться людина впадає в особливий стан: кора його головного мозку відключається, і інформація засвоюється безпосередньо, не задіюючи процеси мислення. Це благотворно впливає на нервову систему і через неї на весь організм.

До речі, ефект спостерігається і в тих випадках, коли за людину молиться хтось інший. У 2001 році фахівці з Колумбійського університету зібрали дані про 199 жінок, які проходили курс лікування від безпліддя. Виявилося, що у тих з них, за чиє здоров’я близькі щодня підносили молитви, вагітність наставала в два рази швидше, ніж у тих, про кого пеклися тільки медики…