За останні роки, напевно, не залишилося людини, яка не чула б про кінець світу, який «призначений» на грудень 2012 року. Дата 21.12.2012 не унікальна. Тільки за останні сто років загибель людству обіцяли десятки разів. Згідно ясновидцем, пророкам і контактерів з іншими планетами, а також історикам і політикам, населення Землі вже давно повинно було зникнути. Апокаліпсису чекали в 60-х роках минулого століття, потім в 90-х і, зрозуміло, в 2000-м. Коли чергове прогноз не збувається, люди перемикають свою увагу на наступну дату. Що змушує людей бурхливо обговорювати кінець світу, боятися і навіть чекати його? Психологи вважають, що за хвилюючою темою загибелі всього світу криється ставлення кожної людини до світу локального – свого власного життя.
Сильно скорочена «розклад» кінців світу лише на останні шістдесят років виглядало наступним чином: 14 липня 1960 року, о 13:45, за деякими даними Земля повинна була загинути в результаті вибуху секретної американської бомби. 2 жовтня 1978 року мав настати кінець світу в результаті розпочатої СРСР ядерної війни. Сценарій цієї події виклав у своїй книзі «Засуджений глобус» австралійський бізнесмен і письменник Джон Стронг. Він і його послідовники навіть побудували собі притулок під назвою «Місто кінця світу». Правда, воно так і не стало в нагоді. Згідно прогнозам американського ясновидця Шелдона Нидла, 17 грудня 1996 року землян повинні були спопелити зійшли на Землю інопланетяни і ангели. На 26 жовтня 1997 року кінець світу «призначали» російські контактери з планетою Гуфера (нікому, крім них, не відомою). У 1998 році планувався можливий кінець світу в результаті зіткнення Землі з кометою і зміни полюсів, згідно з пророцтвом ясновидців з Челябінська. 1999 рік прозвали фатальним і зловісним з-за того, що останні три цифри в перевернутому вигляді утворювали «диявольське число», а вже кінець світу в цей час обіцяли десяток різних астрологів, контактерів з іншими цивілізаціями і інших пророків. Потім кінця світу з трепетом чекали в «круглому» 2000 року і послідував за ним 2001-му, з якого, як відомо, розпочався XXI століття і третє тисячоліття.
Не дочекавшись кінця світу в 1945-му, ні в 60-х роках, ні в «містичному» 1999-му та 2000-му, не логічно було б перестати чекати кінця світу? По глобальній Мережі ходить популярна карикатура, на якій один із служителів майя приносить верховному жерцеві висічений на камені календар зі словами: «Я тут до 2012 доробив, а далі було лінь». – «Гаразд, – відповідає йому верховний жрець. – Кого це буде хвилювати через стільки років».
Але люди знову і знову продовжують вірити, що нове передбачення виявиться фатальним. Як тільки чергова дата «кінця всього» благополучно мине, вони тут же перемикають свою увагу на наступну. Невже ми й справді такі полохливі? Або за очікуванням кінця світу криється інша причина? Психологи вважають, що за хвилюючою темою загибелі всього світу криється ставлення кожної людини до світу локального – свого власного життя. Що змушує людей бурхливо обговорювати апокаліпсис, боятися і чекати його?
Без зобов’язань. Коли тема чергового кінця світу в грудні 2012 року стала популярною в народі поширилися жарти про те, що тепер нарешті-то можна сміливо брати кредити і вплутуватися в іпотеку: платити по рахунках все одно буде нікому. Деяким людям зручно «чіплятися» за деякий подія в майбутньому, яке знімає з них відповідальність за те, що вони роблять в сьогоденні. З якихось причин вони не можуть або не дозволяють собі жити так, як хочеться. Передбачуваний кінець світу дарує їм своєрідну індульгенцію: роби все, що завгодно, засудити і зупинити тебе ніхто не встигне.
Точка перетину. Люди люблять відчувати себе частиною якоїсь групи, що розділяє їх тривоги, побоювання і переконання. У реальному житті знайти «своїх» не так просто: у дорослих, солідних людей дуже багато відмінностей, шорсткостей, на все свою думку. Але занепокоєння перед можливим «кінцем всього», як будь-яка загроза, чудово згуртовує колектив – будь то компанія друзів, група колег в офісі або велика сім’я.
Причетність до глобальних подій. Кому не доводилося відчувати себе маленьким, неважливим, піщинкою в морі життя? З сучасним культом надуспішного, нав’язаним масскультурой прагненням стати популярним у що б то не стало, звичайний чоловік, який ходить на звичайну роботу, отримує невидатну зарплату, ростить дітей і нічим не знаменитий, починає відчувати себе збитковим. Журнали і телебачення розповідають нам неймовірні історії про співачок, моделях і бізнесменів, які досягли успіху в 20-25 років – і ми мимоволі відчуваємо себе сірою масою, невдахами. Але перед глобальною катастрофою всі рівні. А думка про причетність до такої масштабної події, як загибель усього людства, змушує відчути себе значущим… Правда, після ніхто не зможе сказати: «Уявляєш, я бачив кінець світу!».
Всі помруть, а я залишуся. Неважливо, яку релігію ви сповідуєте і якою філософії дотримуєтеся, – всім хочеться відчути себе правильними, обрали єдино вірний шлях. Гіпертрофоване відчуття цього деяким людям дає думка про кінець світу: всі помруть, а я виживу, бо знайшов єдино правильне рішення (зник у притулок, сповідував правильну релігію, не їв м’яса тварин і так далі), а разом зі мною залишаться лише ті, хто мислять так само, як я, поділяють мої ідеали. Ця нечеловеколюбивая мрія подвійно приваблива: по-перше, вона плекає почуття вибраності окремої людини, по-друге, малює йому утопічну картину світу, де на Землі будуть жити лише близькі йому за переконаннями люди.
Синдром відкладеної життя. Жити на потім – так поступають багато людей, які виправдовують свої невдачі «неправильно обраним часом». Наприклад: «Зараз я не можу схуднути, адже зараз зима, і весь час хочеться калорійної їжі, але влітку я обов’язково займуся собою». Або: «Я працюю на нелюбимій роботі і давно мрію її поміняти, але зараз же світова фінансова криза, і я боюся залишитися без місця. Почекаю-ка, поки економічна рецесія закінчиться. Звичайно, це може зайняти багато часу, але що поробиш». Кінець світу – ще один прекрасний, а головне, універсальний привід. Про «кінець світу-2012» вперше заговорили ще в 2003 році, коли з’явилися дані про таємничу планету Нібіру, яка нібито виявлену ще шумерами. Так що будь-яку небажану активність і лякаючі зміни можна було сміливо відкласти на цілих дев’ять років! Чи задумаються люди, відкладають життя на потім, що їм робити, коли прокинуться цілими і неушкодженими 22 грудня, а потім і 23-го, і навіть 1 січня 2013 року? Навряд чи. Швидше за все, вони «призначать» нову дату, до якої можна буде відкласти своє життя.
Саме цікаве Флористична композиція із засушених троянд
Мені завжди шкода викидати зівялі букети троянд: на жаль, найчастіше троянди опускають голови відразу ж після переселення їх з магазину в квартиру.
|
