Графіті: від давнини до наших днів

46


Фото: Michal Bednarek/Rusmediabank.ru
Терміном «графіті» позначають будь-які зображення, нанесені на різні поверхні, навіть на стіни або огорожі.

В наш час графіті розглядають як один з напрямків мистецтва.

Мітки історії

Мабуть, першими графіті можна назвати найдавніші наскальні малюнки, які знаходять у різних місцях. Часто подібні зображення мають культовий сенс. Так, нещодавно на стінах гігантського індуїстського храмового комплексу Ангкор-Ват у Камбоджі, збудованого на початку XII сторіччя, виявили сліди червоного і чорного пігменту, у яких вчені розпізнали понад 200 зображень божеств, будівель, кораблів і різних тварин. Не виключено, що вони були залишені в XV ст., коли святилище переживало період занедбаності.

На стінах єгипетських пірамід були знайдені графіті, залишені аж ніяк не будівельниками цих великих споруд, а… солдатами Наполеона, вирішили увічнити свою присутність поруч з цими древніми стінами.

На одній з колон храму Посейдона на Мисі Суніон в грецькій Аттиці зберігся «автограф», залишений знаменитим поетом Джорджем Байроном. У США найбільш відомим прикладом графіті вважається Писаний камінь на Орегонської стежці, що є національним межевым знаком. У Берліні можна побачити ряд графіті, залишених радянськими солдатами в 1945 р. на стінах Рейхстагу…

Від тегів до реклами

Сучасна епоха графіті, на думку експертів, відлічує свій початок з 20-х рр. минулого століття, коли увійшов в ужиток звичай позначати малюнками і написами курсують по США товарні вагони. Багато графіті були пов’язані з поширенням політичних ідей. Також з їх допомогою «мітили» свою територію різні неформальні угруповання. Широко використовували графіті фанати музичних виконавців і груп.

В кінці 1960-х рр. набули популярності так звані теги. Авторами їх були нью-йоркські «райтери» Lord, Cornbread, Cool Earl і Topcat 126. Саме ці слова-прізвиська вони залишали всюди. Завдяки їм графіті вперше стали вважати культурним явищем. «Творчості» відомого райтера на прізвисько TAKI 183 в 1971 р. навіть присвятили цілу статтю в «Нью-Йорк Таймс». Під тегом » TAKI 183 переховувався підліток на ім’я Деметріус. «Таки» було скороченим від «Деметраки», а під 183-м номером значився вулиця, на якій жив райтер. Вона знаходилася в районі Вашингтон Хайтс на Манхеттені. Таки підробляв кур’єром і роз’їжджав по всьому місту, всюди залишаючи свої «сліди». Незабаром у нього з’явилося безліч послідовників. Райтери найчастіше залишали теги не на вулицях, де їх могла зловити поліція, а в метро або залізничних депо, де ризику було менше. Вони проводили між собою негласне змагання – хто відзначиться» максимальну кількість разів…

У 1972 р. Хуго Мартінес створив організацію United Graffiti Artists («Об’єднання графіті-художників»). Її учасники прагнули до того, щоб зацікавити своїм мистецтвом широку публіку. Наприклад, вони малювали популярні образи героїв з мультфільмів. Команда The Fabulous Five («Неймовірна п’ятірка») майстерно розписувала вагони.

Однак у 80-ті рр. в більшості міст почалися активні кампанії по боротьбі з вандалізмом. На думку влади, графіті підпадали під цю категорію. Малюнки і теги знімали зі стін, зафарбовували, розмальовані вагони відправляли на металобрухт…

На початку 2000-х графіті багато в чому вдалося легалізувати. У 2001 р. корпорація IBM використовувала в своїй рекламній кампанії граффітистів, аерозольною фарбою малюють на тротуарах Чикаго і Сан-Франциско зображення символу миру, серця і пінгвіна (останній є талісманом Linux). Це означало «Світ, любов і Linux». Тим не менше, акція не була узгоджена з владою, і IBM довелося виплатити штраф у 120 тис. доларів.

Деяким графітистів вдалося зробити справжню кар’єру. Наприклад, французька угруповання 123Klan, заснована в 1989 р. вуличними художниками Scien і Klor, з часом зайнялася розробкою дизайну і логотипів для компаній Nike, Adidas, Lamborghini, Coca-Cola, Sony та ін
Вандалізм чи мистецтво?

Ставлення до феномену графіті завжди було неоднозначним. З одного боку, навіть мистецтвознавці визнають, що це явище має художню цінність, з іншого – періодично спалахують кампанії по боротьбі з вуличним мистецтвом… Так, в 1992 р. у Франції команда місцевих скаутів завоювала Шнобелівську премію з археології за те, що, борючись з «незаконними графіті», пошкодила два доісторичних наскельних малюнка, залишених у печері Мейрі неподалік від села Брюникель.

Ще в 1984 р. у Філадельфії була створена організація під назвою Philadelphia Anti-Graffiti Network, в завдання якої входила боротьба з графіті, які носять кримінальний характер. Проте в її рамках діяла «Програма з настінного живопису» (Mural Arts Program), яка передбачала в місцях, зазвичай популярних у вуличних художників, створення великих складних настінних малюнків, які охоронялися міською владою та за псування яких накладалися штрафи. В інших містах були виділені спеціальні зони, де графітистів дозволено малювати. Зазвичай це паркування і підземні тунелі. Наприклад, на території університету Сіднея існує «Тунель графіті». Там дозволяється не тільки малювати, але і вивішувати рекламні оголошення і плакати, а також будь-яким способом виражати себе.