Як вийти з-під материнської гіперопіки: практичні поради

47


Фото: auremar/Rusmediabank.ru
Матусині дочки-синочки…зворушливо Звучить, чи не правда?

От тільки якщо в дитячому віці подібна тісний зв’язок дитини з мамою здається природною і прийнятною, то через роки вона є недоречною і може зіпсувати життя вже давно дорослому чаду. Виражається це у відсутності сім’ї, проблеми на особистому фронті і в роботі, страху прийняття рішень і інших неприємних моментах.

Якщо ви підозрюєте, що проблема материнської гіперопіки стосується і вас, уважно ознайомтеся з цією статтею. Вона дозволить зрозуміти, наскільки ви прив’язані один до одного і як «розірвати пуповину» для більш щасливого і радісного існування.

Які ознаки вказують на дуже сильну прив’язку до матері:

• вам постійно потрібно бути з нею на зв’язку, неважливо допомогою чого — телефону або візитів. В іншому випадку ви відчуваєте себе незатишно;

• актуально для молодих людей: ви не підтримуєте контакт з матір’ю, а всіх колишніх дівчат вважаєте негідними або винними в розриві відносин;

• ви легко можете залишити компанію або припинити побачення, якщо вашій мамі несподівано знадобилася допомога у вирішенні простих побутових питань. Наприклад, донести сумки до будинку, повісити картину, або просто вже пізно і вона чекає вас додому;

• вам «далеко…», але ви досі живете пліч-о-пліч з матір’ю, а своєю сім’єю не обзавелися;

• ви звикли у всьому радитися з мамою і прислухатися до її думки, навіть якщо справа стосується освіти, вибору друзів, супутника життя;

• вам важко приймати самостійні рішення, а у всіх життєвих негараздах винні навколишні обставини, але не ви;

• вам страшно взяти відповідальність за важливі події у своєму житті: переїзд в інше місто, розрив з партнером, бажання працювати за покликанням, а не за спеціальністю і т. п.;

• ви практично завжди уникаєте конфліктів і з’ясування відносин з близькою людиною, коли-то звикли не суперечити мамі для виключення сварки з нею.

Як вийти з-під опіки мами?

1. Зізнайтеся собі в наявності проблеми і прийміть рішення діяти.

Погодьтеся, немає сенсу змінювати життя і працювати над собою, якщо вас все влаштовує, а виникають думки – результат дії громадської думки, але ніяк не рішення, що йде від серця. Тому, якщо ситуація вам некомфортна, рухаємося далі.

2. Відверто поговоріть з мамою.

Налаштуйтеся на нелегку розмову, а можливо і не один, про бажання приймати особисті рішення. Справа в тому, що більшість матерів, безмірно опікують своїх дітей, сприймають розмови про бажання дитини бути самостійною як зрада і невдячність. Вам важливо проявити терпіння і наполегливість.

3. Вчіться протистояти маніпуляціям.

Жінки, які звикли до постійної присутності дітей, іноді йдуть на різні прийоми, щоб утримати їх поруч. У хід йдуть і «спекуляції» на своєму здоров’ї, занапащене життя, погрози про припинення допомоги грошима і т. п. Ваше завдання – відрізнити брехню від правди і навчитися протистояти нав’язується почуття провини перед матір’ю.

4. Усвідомте себе особистістю зі своїм колом інтересів.

У чому відмінність самостійного людини від його протилежності? У тому, що він сам визначає мету і завдання в житті, допускає наявність помилок і промахів, робить висновки з неприємних ситуацій і намагається їх більше не допускати. Тільки ви краще за інших знаєте зону своїх інтересів і прагнень. Відстоюйте своє право на бажану життя, а не за чиєюсь вказівкою. Навіть якщо ця «вказівка» – ваша мама.

5. Обійдемося без війни.

Найголовніше – не сприймати заклик до відстоювання своїх прав як початок конфронтації з матір’ю. Не потрібно ні з ким боротися або воювати: тоді тут повинні бути і переможені, і перемогли. Мама все-таки вам не ворог. Тому навчитеся краще вибудовувати власні кордони, почніть говорити «ні» для початку хоч комусь, висловлювати свою точку зору.

6. Зверніться за допомогою до фахівця.

Прив’язка до матері схоже психологічної залежності. Тому самостійна робота над «розривом пуповини» чревата періодичними зривами і відчаєм, що толку з цього не вийде. Наприклад, ви можете переїхати в інше місто, подалі від мами, але відчувати нерозривний зв’язок з нею, залежність від її думки, висловлювань. На допомогу прийде кваліфікована допомога психолога, який допоможе розірвати хворобливу зв’язок з матір’ю. Звісно, не без вашої роботи над собою.

Щоб вийти з-під материнської гіперопіки, знадобляться сили, час і море терпіння. А як інакше, якщо років до тридцяти молодій жінці чи чоловікові не доводилося проявляти свою самостійність? Але і нагорода більш ніж гідна: позбавлення від болісної залежності і припинення негативного життєвого сценарію під назвою «мамині діти». А це вже дорога до маячащим новим перспективам і життя, яку вибираєте тільки ви, без огляду на інших.