Фото: Wavebreak Media Ltd/Rusmediabank.ru
До революції в Росії відзначали Різдво за тиждень до Нового року. Зараз – навпаки.
Аж до 90-х років цей великий християнський свято відзначалося лише церквою. Цікаво, а як «правильно» готуватися до Різдва людям невоцерковленим, але бажаючим згадати про культурні традиції наших предків?
Застілля після посту
У Росії Різдво святкується за старим стилем – 6-7 січня. З 27 листопада триває Різдвяний, або Пилипівський піст, який закінчується ввечері 6 січня з появою першої зірки, яка нагадує нам про Віфлеємську зірку, светившей на небосхилі напередодні народження Христа.
З першою зіркою можна сісти за стіл. Що ж має бути на столі в Різдво? Звичайно, на цей рахунок існують особливі традиції. У давнину перед тим, як сім’я сідала вечеряти у Святвечір, під скатертину підкладали солому, яка вважалася символом родючості і добробуту, або ж сіно – на згадку про ясла, де лежав новонароджений немовля Ісус.
У центр столу ставили основне різдвяну страву – кутю або сочиво. Зараз мало кому відомий правильний рецепт його приготування. Ось він: візьміть 1 склянку зерен пшениці, 100 г маку, 100 г очищених волоських горіхів, 2-3 столові ложки меду і, нарешті, цукор за смаком. Пшеницю слід потовкти у дерев’яній ступці, час від часу підливаючи воду. Коли зерна звільняться від лушпиння, їх необхідно почистити, промити і просушити. Після цього потрібно зварити розсипчасту пісну пшеничну кашу, охолодити її і заправити медом. Мак розтерти в ступці до появи молочка, потім змішати з медом і додати в кашу. В останню чергу додати злегка підсмажені ядра волоських горіхів.
Навколо страви з сочивом повинні бути розставлені інші страви, обов’язково числом 12. Бажано, щоб серед них виявилися млинці, риба, холодець, свинина або свиняча голова з хріном, ковбаса, печеня. В якості напоїв підійдуть медовуха, домашні вина і пиво, різні ягідні настоянки. До чаю можна подати тульські пряники з медом та булочки з маком.
Колядки – для непроханих гостей
Наші предки зазвичай пекли до різдвяного столу колядки – невеликі булочки з пісного житнього тіста з різними начинками. Можна змішати житнє борошно з пшеничного в половинній пропорції. Для приготування тіста вам знадобиться 2 склянки борошна, 1 склянку суміші з кислого молока, молока, сметани і води в рівних пропорціях, а також щіпка солі. Тісто замішують, потім накривають серветкою і залишають на півгодини підрости. Після цього його розкочують в джгут, нарізати на шматочки і скачують у кульки, з яких потім формують плоскі коржі, в центр яких кладеться начинка. Краї коржиків загинають – і колядка готова! Вироби можуть бути будь-якої форми – круглі, овальні, трикутні, квадратні… Випікати їх у духовці при температурі 200 градусів. Вийняті з духовки колядки можна змастити сметаною або топленим маслом.
У старовину колядками пригощали тих, хто ходив з хати в хату, співаючи різдвяні пісні (колядував) і отримував за це частування. Зараз традиція колядування поступово відроджується, особливо в сільській місцевості.
Опівночі, без обману…
Різдво – найкращий час для ворожінь. Вважається, що для цього найбільше підходить період від Різдвяного святвечора (6 січня) до Водохреща (19 січня).
Наприклад, вивішують на ніч білий рушник зі словами: «Суджений, ряджений, прийди і вмийся». Якщо вранці рушник буде вологим – значить, цього року дівчина вийде заміж. Залишиться сухим – на жаль…
Кладуть під подушку хліб і ножиці зі словами: «Суджений-ряджений, пишно наряджений, прийди до мене, нагодуй і причеши!»
Чи їдять перед сном що-небудь солоне і просять: «Прийди, напої мене!» Чи, лягаючи спати, надягають на одну ногу новий панчіх і кажуть: «Іди, суджений, мене разувать!» Вважається, що суджений неодмінно вночі присниться.
Про ворожіння на дзеркалі зі свічками знають багато. Але в давнину існував і інший вид «дзеркального» ворожіння. Дівчина брала яблуко, розрізала його на дев’ять частин, потім, стоячи перед дзеркалом, з’їдала вісім з них, а останню часточку кидала через ліве плече. Після цього в дзеркалі був суджений.
Досить поширеним було і ворожіння на човнику. Збиралися кілька дівчат, вставляли невеликі свічкові недогарки в шкаралупи волоських горіхів, запалювали й пускали плавати в миску з водою. У який з подруг свічка згорить швидше, та й вийде заміж раніше. У кого буде горіти довго – в цьому році заміжжя не бачити. А вже якщо шкарлупка потоне – так і вековать нещасної старою дівою!
Зі свічками пов’язано і лиття воску. Беруть свічку і, розламавши її, кладуть шматки у металеву ложку. Нагрівають на вогні до тих пір, поки віск не розплавляється. Після цього його одним махом виливають у приготовлений таз з водою. Дивляться на плаваючу у воді воскову фігуру і дають тлумачення.
Традиційним в старовину було ворожіння з кільцем. Брали простий стакан з рівним дном, наливали туди води і обережно опускали в неї обручка. Дивилися в середину кільця, і через якийсь час у ньому був образ судженого.
Ще одне, на цей раз цілком сучасне ворожіння. Беруть аркуш паперу (краще всього газетного), мнуть руками, поки він не перетвориться в безформний клубок. Потім кладуть на дно тарілки і підпалюють. Згорілу папір, не порушуючи форми попелу, підносять до освітленій стіні і обережно повертають тарілку, поки на стіні не з’явиться тінь. По її контурах судять про майбутнє.
Саме цікаве Прості рішення для повсякденного економії грошей
Фото: Roman Iegoshyn/Rusmediabank.ru Жінки славляться куди більш марнотратними істотами, ніж чоловіки. Саме їм народна слава приписує астрономічні витрати на шубки, селективну парфумерію і спа-салони.
|
