Фото: Katie Little/Rusmediabank.ru
Багато батьків чули про горезвісний дитячий криза «трьох років» або «Я сам» – з його істериками, непослушаниями, упертістю та іншими приємностями».
Якщо ви впевнені, що вас мине ця чаша, змушені засмутити: переломний етап у поведінці крихітки такий же обов’язковий, як прорізування зубів і перші кроки. Тобто це неминуче випробування, обов’язкове для всіх мам і тат. І якщо з природою ми посперечатися не в силах, то гідно підготуватися до кризи триліток – наш прямий обов’язок. Зробити це потрібно для того, щоб виключити розвиток у дитини різних психологічних травм і комплексів, а отже, дати йому додатковий шанс на щасливе життя.
Що коїться з малюком?
Механізм розвитку кризи «Я сам» гранично простий. Згадайте, ще зовсім недавно дитина не бажав відпускати вас ні на крок, важко переносив нехай недовгий, але розставання. Одним словом, залежав від батьків і психічно, і фізично.
Але час йде, і малюк міцніє, відкриває для себе нові здібності. Тепер він досліджує не тільки світ неживих предметів, але і поведінку оточуючих людей, з’являються спроби застосування нових знань на практиці. І – о диво! – у нього це виходить! Малюк починає розуміти, що він – окремий від мами і тата незалежна людина, яка не тільки вміє щось робити сам, але і може приймати рішення. Та тільки от біда: батьки вперто не хочуть цього визнавати і постійно одергивают, забороняють, виховують… Як тут не збунтуватися? Тому і поведінка перш слухняного дитини стає нестерпним.
Радує те, що будь-яка криза – тимчасове явище. Тому батькам потрібно вибудувати правильну лінію поведінки, щоб уникнути «жертв» з обох сторін.
1. Спілкуйтеся на рівних.
Забудьте про сюсюкання і спілкування виключно в зменшувально-пестливих тонах. Ваш малюк вже вважає себе дорослим і в усьому прагне наслідувати старшим. Діючи на рівних, ви уникнете впертість малюка і постійне «ні» на ваші прохання. Наприклад, запитуйте, чи можна взяти його іграшку, і завжди дякуйте, коли малюк виконує прохання. До всього іншого ви прищеплюєте дитині гарні манери власним прикладом.
2. Звертайтеся до малюка за допомогою питань, а не заяв.
Щоб домовитися з дитиною, запитуйте. Наприклад, звичне «давай пограємо» краще замінити фразою «ти підеш грати?», інакше отримаєте негайна відмова. Дитина розцінює це так: мама вирішила за мене, а не я сам! Тому домагайтеся свого без скандалу, за допомогою правильної постановки фраз.
3. Енергію малюка – в мирне русло.
Якщо ви бачите, що назріває чергова істерика або дитина близький до того, щоб зробити небажану дію, постарайтеся переключити увагу малюка. Поясніть йому, що робити можна, а що можна і покажіть на своєму прикладі. Наприклад, якщо дитина малює на стінах, запропонуйте йому для цієї мети рулон непотрібних шпалер. Як варіант – можна обіграти неприємну ситуацію за допомогою іграшок.
4. Дайте дитині право на помилки.
Часто дитина прагне до самостійності навіть у тих справах, для вирішення яких не вистачає досвіду. Тому бажання батьків допомогти, підштовхнути чадо зрозумілі. Дайте дитині право помилятися, без потреби не втручайтесь у дитячі ігри. Пам’ятайте про похвалу, якщо у малюка щось добре виходить. Але вмійте сказати тверде «ні», коли його дії стають небезпечними.
5. Не тисніть на малюка!
Якщо дитина упирається і не погоджується на заміну, просто зачекайте пару-трійку хвилин, щоб дитина сам прийняв рішення. Наприклад, він просить окраєць хліба, а ви пропонуєте печиво. Малюк, усвідомлюючи, що печиво набагато смачніше хліба, все одно буде наполягати на своєму, адже ви вирішуєте за нього. Не переубеждайте, через невеликий проміжок часу малюк сам до вас підійде і попросить ласощі.
6. При істериці у малюка зберігайте спокій.
Буває, улюблене чадо заходиться в істериці, як би ви не намагалися її запобігти. Що ж, дитині потрібно виплеснути емоції назовні, інакше може виникнути стрес, а там і до зниження імунітету недалеко. Спокійно дочекайтеся закінчення «концерту», а після поясніть, як треба себе вести і чому. Будучи в сльозах, малюк вас просто не почує, і ситуація буде повторюватися.
Криза «Я сам» – випробування не тільки для малюка, але і його батьків. Тому наберіться терпіння, співчуття, розуміння по відношенню до свого дитині. Не тисніть на нього своїм авторитетом та зауваженнями, а намагайтеся будувати нові відносини, демонструючи власний позитивний приклад. І, звичайно, пам’ятаєте: якщо горезвісний криза настав, значить, ваша дитина розвивається нормально. Помічена ще одна закономірність: чим виражено він протікає у триліток, тим менше проблем буде у перехідному віці. Через пару місяців все налагодиться!
Саме цікаве Успіх і віра взаємоповязані
Фото: Andres Rodriguez/Rusmediabank.ru Якщо запитати людину, який пройшов довгий життєвий шлях і досяг результатів, що допомогло йому в дорозі, більшість відповість: «Я був не один».
|
