Вибір професії – слухати батьків?

496


Фото: racorn/Rusmediabank.ru
Більшість випускників середніх шкіл планують продовжити освіту у внз чи коледжах.

І нерідко виходить так, що у виборі майбутньої професії чималу роль відіграють батьки. Варто прислухатися до їхніх порад?

Як показали опитування, 90% сучасних випускників серйозно обговорюють з батьками своє майбутнє. Тим більше що найчастіше саме завдяки батьківській підтримці вони мають можливість вступити в той чи інший навчальний заклад: батьки оплачують репетиторів, курси, створюють чаду всі умови для комфортного навчання. Саме вони допомагають дітям зважити всі «за» і «проти», вирішуючи, куди краще подати документи. Адже юнак або дівчина 17-18 років не завжди здатні тверезо оцінити свої можливості. Припустимо, в цьому віці багато хто мріє про творчі професії – література, музика, кіно, театр… А конкурс в такі навчальні заклади досить великий. Потрібні відповідні природні дані плюс серйозна підготовка. Або великі гроші, щоб вчитися на платному відділенні. А таких грошей у родини може не виявитися. До того ж подібне освіта не гарантує надійного працевлаштування. Все це може стати аргументами проти такого вибору.

Марина: «Я хотіла вступати на журфак або відділення кінокритики в Гітісі. Але батьки сказали мені, що журналіст або кінокритик – це не професія. Вірніше, що займатися цим можна, і не закінчивши якогось спеціального навчального закладу. У підсумку подала документи на філфак педінституту».

Іноді батькам оптимальним варіантом здається, щоб діти вчилися там, де працюють вони самі або хтось із родичів чи знайомих: це збільшує шанси на вступ і успішне навчання, дозволяє контролювати чадо.

Ігор: «За наполяганням батька я вступив в інститут, де одну з кафедр очолював його друг. Думаю, якщо б я вибрав інший вуз, куди спочатку збирався вступати, мені не вдалося б так легко здати іспити. Між тим, за профілем ці вузи мало відрізняються».

Багато батьки мріють, щоб діти працювали в тій же сфері, що й вони самі. Адже тоді вони зможуть підготувати для себе наступників на професійному поприщі, завжди зуміють допомогти порадою в навчанні і роботі. Дійсно, існує чимало «династій» лікарів, вчених, вчителів, юристів, економістів і представників інших професій, які є висококваліфікованими фахівцями.

Олена: «Моя мама все життя пропрацювала вихователькою в дитячому садку. Коли я закінчила школу, вона наполягла, щоб я поступила в педучилищі на відділення дошкільного виховання. Пропрацювавши кілька років вихователем, я вступила в педагогічний інститут. Зараз працюю завідуючою дитячим садком. Мені дуже подобається моя робота, і я ніколи не пошкодую про те, що послухала маму!»

На жаль, не всі позитивні приклади. Деколи, піддавшись батькам у питанні вступу у вуз чи коледж, ми буквально змушені ламати себе.

Надія: «Я мріяла стати модельєром-дизайнером, але мама зажадала, щоб я подала документи у швейний коледж, після якого розподіляли на роботу в ательє. Вона вважала, що так я швидше почну заробляти гроші, яких у сім’ї не вистачало. Зараз працюю ученицею швачки. Зарплата копійчана, а робота зовсім нецікава – в основному підшиваю штани… А адже хотіла навчитися моделювати одяг!»

Нерідко батьки роблять велику помилку, радячи дітям вибрати спеціальність, яка не відповідає їх схильностям, але затребувана в даний момент. За кілька років, поки дитя вчиться у вузі, кон’юнктура на ринку праці може змінитися, і ось випускник виходить у життя, маючи в руках нецікаву і потрібну професію…

Костянтин: «Мене завжди тягнуло співати, складати вірші. Але батьки вважали це несерйозним заняттям і прилаштували мене на платне відділення одного з московських вузів, де я отримав спеціальність менеджера. Однак до моменту закінчення інституту в країні почалася криза, і менеджери, тим більше без досвіду роботи, стали не потрібні. Рік я був без роботи, тепер вирішив отримати другу вищу, вже на свій розсуд: навчаюсь на музичному факультеті в педагогічному – все-таки це ближче до моїх нахилам, так і гарантують працевлаштування».

«Не можна однозначно відповісти на питання, чи слід йти на поводу у батьків, вибираючи місце навчання, – вважає психолог Маргарита Барсукова. – Справа в тому, що далеко не всі випускники до моменту закінчення школи визначаються з вибором подальшого шляху. Трапляється, дівчинка останні три роки збиралася поступати в медичний, і раптом подає документи в технічний вуз… А часом вчорашній школяр і зовсім не знає, куди податися. Що він робить? Звичайно ж, йде за порадою до батьків! У такій ситуації повної невизначеності батьківська порада, мабуть, буде на благо. Зрештою, якщо навіть потім дитя і розбереться, що це «не його», ще не пізно щось змінити у своєму житті. Наприклад, змінити вузу або отримати другу освіту за іншим профілем».

Інша справа, якщо батьки наполегливо штовхають вас до професії, яка вам не подобається, кажуть психологи. Тут потрібно навчитися відстоювати свої інтереси, якщо навіть для цього доведеться піти всупереч батьківській волі. Спробуйте самостійно підготуватися до вступу в той навчальний заклад, який вам до смаку, і вступити туди. Якщо для цього потрібні гроші – постарайтеся їх заробити (але не попросити у батьків!). Пройдіть іспит на зрілість – і ставлення рідних до вашого вибору, можливо, зміниться.