Невидимий птах
Анастасія сукгоєва
У листі осики золотий шарудить невидимий птах. Я чую голос птиці тієї-пищить — свистить і метушиться.
– не ховайся, маленький артист! і перестань вже дражнитися.
Зірвався з гілки жовтий лист і перетворився раптом в синицю.
Осінь
Ольга аленкина
Листя клумбу засипають, ховають фарб острівці. І під ними засипають запізнілі квітки. Грамофончики петуній потопають під листям. І в затишних снах-роздумах спить під листям левкой.
Хмари-чистюлі
Світлана макарьіна
Дві нерозлучні хмари-чистюлі-громова раю і зливнєва юля-уздовж по осінньому небу повзуть: – що там за руді плями внизу? – руді? де? – на деревах, гляди! – ну і брудну-у-улі. Включаємо дощі.
Дощ пройшов
Анастасія сукгоєва
Дощ залишив усюди мокрі сліди — ямки і канавки повні води. Але куди він подівся? де його шукати? ех, піду по калюжах дощик наздоганяти!
Сльота
Світлана макарьіна
Чхі-ких, чхі-ких — складаються вірші. “будуть всі чхитать і плакати”, — в мокрий ніс бурмоче сльота. Шкода, виходить незграбно: що ні рядок, в кожній — калюжа.
Зима на носі
Анастасія сукгоєва
Вибіг з норки зайчик: – що за зграї білих мух? або це кульбаба розкидав всюди пух?
Сіла легка пушинка прямо зайчику на ніс, прошепотіла: – я сніжинка, а за мною прийде мороз.
Вітер-художник
Лариса назарова
Листя липи пожовкли — перетворилися на куполи. Грянуть ранні хуртовини – буде вся земля біла!
Сильний вітер здує листя, обламає гілки лип, на снігу під неба висью без олівця і кисті намалює храми вмить!
Листя кружляють
Жовтими блюдцями, червоними чашками-листя кружляють, шарудять обідками. Щось сьогодні все догори дригом, носом назад і в черевиках руками.
Ось і погода кучеряво-осіння: вітер листя завихряє в спіралі, в небо забирає шукати пригоди: – листя, повернетеся на землю? – навряд чи!
Скоро …
Анастасія сукгоєва
Я йду по березі річки. Нам з річкою сьогодні по дорозі. Я йду-кроки мої легкі, серце — рибкою плаває в грудях.
А річка підморгує мені, шепоче: «скоро я покриюся льодом, і задрімають риби в глибині, і затихне мій кришталевий будинок».
