Що нам дає злопамятність?

13


Злопам’ятність буквально означає: «пам’ять про зло». Ми пам’ятаємо про негативних ситуаціях, причиною яких, на нашу думку, стали інші люди. Що ж дає нам це властивість?

Здавалося б, без злопамятности не обійтися. Ми отримуємо певний урок і робимо висновки, щоб далі знову не наступати на ті ж граблі.

Але на практиці часто доводилося бачити, як злопам’ятність перекручує життя людини. Зауважте, далеко не всі нею страждають. Але є люди, які мають претензії до всього навколишнього світу, які вважають, що їм повинні і зобов’язані, і довго пам’ятають завдані їм образи. А образитися вони можуть на будь-яку дрібницю…

Як-то я зустрілася з колишньою однокурсницею. Вона вилила на мене шквал негативних емоцій, спрямованих на наших спільних знайомих, її власного чоловіка, дитини… Наостанок поскаржилася, що у неї пухлина в грудях… Кілька років тому дізналася, що з чоловіком вона розлучилася, живе удвох з дочкою. Як у неї зі здоров’ям – не знаю, але думаю, що не дуже добре…

Інша моя знайома все життя була в контрах з власною матір’ю, вважала, що та її ненавидить. Чоловіків вважала невартими любові, прикидала лише, наскільки їй буде вигідний шлюб з тим чи іншим… В результаті заміж вона так і не вийшла, а замість цього важко захворіла. Зараз вона не може ходити.

Ще одна знайома літня жінка, пересварилася з усіма сусідами, приятельками, невісткою, онуком… Їй постійно здавалося, що її ображають, не виявляють належної поваги, а близькі навіть крадуть у неї гроші… Зараз вона живе зовсім одна, не виходить з дому, і відвідує її тільки соцпрацівник…

Отже, злопам’ятність – в першу чергу шлях до самотності. Особливо якщо ви злитеся на всіх і вся. Але що ж робити, якщо вам заподіяли зло? Є кілька шляхів подальшої поведінки.

Шлях перший. Не робити нічого.

Звичайно, це відноситься лише до ситуації, коли людина допустив дрібну помилку. Ну, ляпнув щось мимохідь… Або насплетничал про вас – так, не зі зла… Постарайтеся оцінити масштаб збитку. Можливо, випадковий вчинок ще не говорить про те, що ваш близький або знайомий – закінчений злодій, і промах варто пробачити, не роблячи поспішних висновків?

Шлях другий. З’ясувати стосунки.

Якщо хтось постійно огризається на вашу адресу, висміює вас або регулярно про вас бреше, то є сенс з ним поговорити. Просто скажіть, що вам не подобається, як він себе веде. Дізнайтеся, чому він так себе веде, – може, є причина? Часом люди і самі не помічають, що завдають комусь шкоду і дискомфорт. У будь-якому випадку, якщо ви що-то важливі для цієї людини, то він змінить свою поведінку.

Шлях третій. Помститися.

Якось один мій колега заявив: «Якщо мене хтось серйозно образив, я це запам’ятаю і при нагоді помщуся!»

Ну ось у східних народів, наприклад, прийнята кровна помста. Це призводить до цілим війнам між окремими родами. Причому війни можуть тривати десятиліттями.

Не рідкість і офісні війни. Один із співробітників ображений на іншого – той десь комусь щось сказав, покритикував його роботу, поставив під сумнів професійні якості… При нагоді ображений не забуде доповісти про промахи кривдника керівництву, піділлє свою «ложку дьогтю», якщо мова зайде про просування кривдника по службі, а то й підставить самим грубим чином… Той, звичайно, не залишиться в боргу, і війна стане перманентною.

А з «битви»? Наприклад, свекруха робить невістці зауваження, що посуд погано вимита, в наступний раз та висуває претензії з приводу безладу в передпокої, де свекруха поставила свої речі… Війни можуть розгоратися з-за користування плитою, холодильником, пральною машиною…

А пікіровки між чоловіком і дружиною? Припустимо, чоловік відмовив дружині в покупці черговий шубки або «цяцьки» — слід відмову у вечері або сексі… Кількість ходів у «битві» може бути нескінченним. Результат тільки один – зіпсовані відносини, що веде до розриву, звільнення, розлучення…

На мій погляд, краще не мститися, а «вказувати», ставити кривдника на місце який-небудь дошкульною фрази. Натякнути на його поведінку так, щоб до нього дійшло – ви ображені, і так робити не можна…

Шлях четвертий. Припинити спілкуватися.

Знайома розповіла, як її підставила одна подруга. «І я з нею тут же припинила будь-які стосунки – як відрізало! — розповідає вона. – Як-то зіткнулася з нею в метро і просто вийшла з вагона…»

Цікаво, що люди пам’ятають образу по 20, 30, 40 років… Але ж за цей строк людина може дуже сильно змінитися. Так, звичайно, бувають ситуації, які пробачити неможливо. Це коли хтось буквально зруйнував ваше життя. Але якщо вам просто доставили неприємність, причому в цілому спілкувалися ви непогано, то, може, варто через якийсь час переглянути своє ставлення? Поспілкуватися з людиною і подивитися, наскільки вам з ним комфортно? До речі, іноді люди самі розуміють, що винні, просять вибачення за минулі образи…

По-моєму, слід прощати промахи тих, хто загалом-то непогано до вас ставиться, але обмежувати спілкування з тими, хто просто намагається вас використовувати і здатний на підлість. Перш ніж приймати рішення, проаналізуйте поведінку людини, не піддаючись зайвим емоціям. Засвойте, що злопам’ятність і постійне смакування образ негативно впливають насамперед на ваше життя. Чи потрібно вам це?