Привиди російської старовини

383


Фото: Igor Simanovskiy/Rusmediabank.ru
Якою була Росія сто років тому? Аристократи, купці, православні храми… Все це пішло в минуле. Звичайно, зараз окремі аспекти «того» життя намагаються відродити, але справжнє – це справжнє. А минуле досі нагадує про себе. В тому числі і містичними явищами. Адже майже в кожному російському місті є свої старовинні «будинку з привидами»…

Церква розібрана

Калузький «будинок примар» розташований за адресою вулиця Леніна, 100. Цей перший в Калузі житловий будинок «сучасного» типу був збудований у 1937 р. за проектом архітектора Михайла Іллєнка. Будівля була обладнана великими кухнями, комфортними ванними і душовими. Призначалося воно, звичайно, не для простих людей – для партійної і керівної міської еліти.
Будувався будинок на місці старовинної церкви Архистратига Михаїла. Як свідчать історичні джерела, дерев’яна церковця стояла тут ще в XVII столітті. У 1687 р. замість неї спорудили кам’яний храм з п’ятьма головами та боковим вівтарем Іоанна Воїна. У 1813 р. до храму була прибудована дзвіниця – гроші на це дав калузький купець Яків Білібін. До революції ця парафіяльна церква користувалася популярністю серед офіцерів і солдатів місцевого гарнізону, які перед тим, як заступати на службу, приходили сюди отримувати благословення захищати Вітчизну…

Церква була закрита на початку 30-х, коли владі прийшло в голову знести будівлю і побудувати на його місці елітний житловий будинок. Храм розібрали, частина цегли пішла на будівництво дитячого саду, а частина – на будівництво того самого будинку. Церковний підвал, тягнувся вздовж вулиці Дарвіна, вирішили залишити і влаштувати в ньому котельню. У підвалі були виявлені поховання священнослужителів, останки вивезли в невідомому напрямку… Зараз в підвалі будівлі розташовуються комерційні фірми, а також школа підводного плавання.

Як стверджують теперішні мешканці будинку, тут досить регулярно бачать примар. Зазвичай це відбувається щоосені, в кінці жовтня – початку листопада. У різних частинах будинку з’являються загадкові темні силуети… В цей час неспокійно поводяться з тваринами, а людей в їх квартирах «накривають» крижаний холод і відчуття страху…

Потривожені могили

Нікольський монастирський комплекс в Самарі будувався з 1857 по 1909 рр. Його територія розташовувалася між нинішніми вулицями Осипенко (раніше Ново-Микільська) і Челюскінців (раніше Орловська). З півночі монастир межував з берегом Волги, з півдня — з вулицею Радонежской.

Нікольський храм був закритий у січні 1930 р., а пару років потому і зовсім зруйнували. Сьогодні від монастирського подвір’я залишилися лише головні ворота і будівля трапезної. Раніше було ще і монастирське кладовище, але його знищили при будівництві на цьому місці школи. Однак і зараз біля шкільної будівлі можна розглянути старі могильні плити. Кажуть, коли розорили кладовищі, в тому районі стали з’являтися примари ченців, ймовірно, незадоволених, що потривожили їх останній притулок…

Духи екатеринбургских особняків

Багато старовинних будинків з привидами» в уральському місті Єкатеринбурзі. У будинку №3 по вулиці Чапаєва, в будівлі колишньої садиби Ошурковых, розташоване дитяче відділення бібліотеки імені Герцена – «Мала Герценка». Вважається, що там живуть духи колишніх власників садиби. Часом працівники бібліотеки чують, як хтось крокує в порожньому будинку по сходах. Ночами з безлюдного приміщення лунає мелодія – хтось грає на роялі. А вранці з кранів ллється гаряча вода, хоча ніхто її не включав… Ще на підлозі з’являються плями дивного походження, які ніяк не вдається стерти, але які згодом зникають самі по собі…

Втім, не факт, що пустують саме примарні мешканці колишньої садиби. Колись тут знаходилося відділення міліції, так що енергетика не дуже…

На тій же вулиці Чапаєва, в будинку 11, знаходиться Меморіальний будинок-музей П. П. Бажова. Там нібито можна зустріти привиди як самого знаменитого письменника, так і його домочадців. Правда, музейні працівники стверджують, що самих привидів жодного разу не зустрічали, а ось незрозумілі шерехи, що доносяться з різних кутів дерев’яної споруди, не раз чули…

За адресою вулиця Карла Лібкнехта, 44, стоїть садиба Расторгуевых – Харитоновых, нині Палац дитячої та юнацької творчості. Співробітники і школярі, які займаються тут у численних гуртках, передають з уст в уста легенди про привидів, яких іноді бачать у просторих залах: в дзеркалах з’являються відбиття то худенькою блідої дівчини у світлому платті, то юнаки в закривавленому одязі… Розповідають, що дочка купця Расторгуєва полюбила молодого майстра з кріпаків, часто бував у її батька по справах: він працював на будівництві расторгуевских заводів. Про роман донесли батькові, і той наказав запороти майстра смерть, а доньку посадив під домашній арешт. Але якось вночі вона примудрилася втекти в садок і втопилася у ставку…

А ще тут чують чиїсь стогони і шерехи. Кажуть, що це не можуть заспокоїтися душі кріпаків, які будували підвали під будівлею і часто вмирали від поганих умов життя і праці. А в підвалах лежать незліченні скарби, «охоронювані» скелетами на ланцюгах… Але входи туди замуровані.

На вулиці Рози Люксембург (д.№56) розташована садиба Желєзнова. У вікнах цього краснокирпичного особняка можна ніби побачити привид жінки в білому одіянні з блідим обличчям. Розповідають, що це дружина купця Олексія Желєзнова – Марія Юхимівна. За життя жінка, за переказами, страждала клептоманією, і під час прогулянок, заходячи у крамниці, неодмінно що-небудь крала і ховала в складках свого плаття. Чоловік, який зазвичай ішов слідом за нею, потихеньку підходив до торговців і розплачувався за вкрадений дружиною товар, щоб уникнути шуму… Марія Желєзнова померла при дивних обставинах, раптово та передчасно. Передбачається, що це її дух тепер лякає перехожих.