Острова скарбів – міфи чи реальність?

539


Хто з нас у дитинстві не читав знамениту повість Роберта Стівенсона «Острів скарбів»? А є історія про захований десь на забутому богом острові піратський скарб чистої води вигадкою? Виявляється, це не зовсім так…

Стівенсон був таємним піратом?

Роберт Луїс Стівенсон буквально з народження був хворий на туберкульоз і навіть в зрілому віці змушений був більшу частину часу проводити в ліжку. Але вночі уві сні він потрапляв в паралельний світ, де був здоровий і сповнений сил. Саме звідти письменник черпав свої нескінченні сюжети.

Свою книгу «Острів скарбів» він спочатку підписав псевдонімом Джон Норд – так звали справжнього капітана піратського судна, що жив в XVIII столітті. Виявилося, що в рукописі багато деталей, які збігаються з реальністю. Так, піратська шхуна під назвою «Еспаньола» дійсно існувала, а імена кількох персонажів були схожі на імена реальних людей…

Пройшов слух, що Стівенсон насправді пірат на ім’я Біллі Бонс, який намагався вкрасти у своїх товаришів з-під носа старовинний скарб, але, будучи викритий, втік до Англії, де почав видавати себе за письменника… Але найголовніше – запевняли, що карта місцезнаходження скарбів з роману теж справжня і вказує на скарб, закопаний не те легендарним піратським капітаном Киддом, не то капітаном Флінтом…

Привид-шукач скарбів

Шоальские острови розташовані на північноамериканському узбережжі Атлантичного океану. Розповідають, що у XVIII сторіччі до островів приставали піратські суду. Пірати ховали награбоване в безлюдних місцях. Десь на острові закопав свій скарб і жорстокий ватажок піратської зграї Джон Квелч. 375 тис. доларів золотом – у наші дні це становить кілька сотень мільйонів доларів! Зрозуміло, що бажають відшукати «захоронку» за ці роки було чимало. Однак удача поки нікому не посміхнулася.

Одним із найбільш завзятих шукачів скарбів в минулому столітті виявився шинкар Філіп Беб. Як-то йому приснився сон: сам знаменитий пірат Джон Квелч вказав місце, де заховав свій скарб! З тих пір злочинні скарбу не давали спокою літньому трактирщику: він цілими днями порпався в землі. Одного разу його знайшли мертвим на дні черговий виритої ями. З тих пір нещасливий шукач скарбів почав з’являтися остров’янам у вигляді привиду, який стоїть над порожньою ямою. Відомий американський письменник Натаніель Готорн навіть написав про нього книгу.

«Кам’яний сейф» на Кокосі

Ще один ймовірний острів скарбів – острів Кокос, який розташований біля берегів Коста-Ріки до південно-заходу від Панамського перешийка в Тихому океані. В центрі його розташована гора Раундел-Кін. Острівець дійсно невеликий – 6,5 км в довжину і близько 3 км в ширину, і вершина теж не вражає своєю висотою – всього 771 м над рівнем океану.

За півтора століття сюди навідувалися понад півтисячі експедицій. Справа в тому, що гору називають «кам’яним сейфом». Дослідників гнали сюди чутки про легендарні скарби і скарби.

Один з них – так званий «скарб Ліми». Це кілька тонн золота, заховані американським капітаном Томсоном у 1820 р. Він віз його з порту Кальяо на судні, викраденому у нащадків конквистадоров. Коли розпочалося національно-визвольне повстання в Перу, іспанські товстосуми намагалися переправити багатства в Іспанію. Нишпорка капітан перехопив їх і причалив до Кокосові. Кажуть, що у тому скарбі серед безлічі дорогоцінних виробів була і статуя Діви Марії в людський зріст з чистого золота.

Тут начебто надійно приховав частину своїх скарбів і знаменитий лорд-пірат ХVII ст. Генрі Морган. Ватажок банди так званих «морських дияволів» відрізнявся як сміливістю, так і підступною жорстокістю. Тільки за шість років Морган зі своїми «джентльменами удачі» пограбував 250 суден у море та десятки міст і селищ на узбережжі. За «внески» в королівську казну Карл II зробив пірата дворянином і губернатором острова Ямайки.

Острів Кокос з його горою входив у так званий «Трикутник скарбів». Історики з’єднали на карті Західної півкулі прямою лінією канадського міста Монреаль з мису Кабу-Фриу, що знаходиться неподалік від бразильського міста Ріо-де-Жанейро, а Кабу-Фриу з Кокосом, і від цього острівця провели лінію до Монреаля. Так утворився гігантський трикутник. У цьому окресленому районі Карибського моря проходили маршрутні шляху галеонів, навантажених направлялися в Іспанію скарбами.

Саме в цьому умовному трикутнику кораблі нерідко зупиняли на численні рифи, зазнавали лиха під час жорстоких штормів, а ще частіше піддавалися нападам «вільних мореплавців». Грабувати награбоване не вважалося негожим. Золота, срібла, перлів, дорогоцінних прикрас накопичувалося стільки, що виникало питання – куди все це подіти? Для приховування скарбів Кокос з Раундел-Коном був найкращим, кращого місця, здається, і не знайти. Безлюдний, важкодоступний, небезпечний рифами і зміями.

Труднощі не лякали шукачів скарбів. Серед них, між іншим, був і молодий Франклін Делано Рузвельт, який згодом став президентом Сполучених Штатів Америки. Прибували сюди не тільки з киркою і лопатою, але і з різноманітною землерийною технікою, механізмами і пристосуваннями, приладами, які повинні були допомогти в пошуку. Але… Жодного разу пошуки не увінчалися успіхом.

Наприкінці 80-х рр. минулого століття, щоб хоч якось применшити ажіотаж навколо Раундел-Кона, уряд Коста-Ріки прийняло рішення про заборону будь-яких розкопок на Кокосі. Згодом, треба думати, з’являться такі чуйні і «зрячі» прилади, які все-таки допоможуть з’ясувати: чи є скарби на цьому клаптику суші?