Фото: Universal Pictures International
Час прем’єри цього фільму вибрано дуже точно: коли безтурботна святкова ейфорія залишилася позаду і вже сталися перші сутички з робочими буднями, невирішеними питаннями, складнощами і, можливо, навіть проблемами. Подивившись “Несломленного”, виходиш з кіно і розумієш, що всі твої проблеми настільки незначні, настільки легко вирішувані і настільки не варті твого неспокою!.. Воістину, все пізнається в порівнянні.
Подивитися це кіно треба ще й тому, що його режисером виступила блискуча Анджеліна Джолі. Як і в першому своєму фільмі (“В краю крові і меду”), тему вона вибрала дуже непросту: це історія Луї Замперини, американського спортсмена і героя Другої світової, людини, який пізнав славу і повне, здавалося б, поразка, який пройшов сувору школу виживання у відкритому океані і жахи японських концтаборів – і не тільки вижив, але й не здався морально. Це історія реальної людини – і саме це робить її абсолютно неймовірною.
З самого початку і протягом усього фільму важливо пам’ятати: справжній Луї Замперини не лише пережив усі випробування, які йому випали, але і досяг глибоко похилого віку, провівши старість в пошані й славі. У картині йдеться лише про молодість героя. І там дуже багато епізодів, під час яких хочеться запитати: як? Як взагалі можна вижити в такій ситуації? Хіба що дивом! І диво відбувається. Не якесь зовнішнє диво начебто разверзшихся небес або приспіла вчасно феї-хресної, а щось, народжене зсередини. Воля, упертість, жага життя – якості, які можуть проявитися у кожної людини. Саме вони виявляються здатні якщо не перевернути світ, то, як мінімум, не дати йому впасти.
Режисерська робота Джолі близька до геніальною. Вона та її команда прискіпливо і скрупульозно відтворювали атмосферу військової епохи – у всіх подробицях, від характерів і цінностей дійових осіб до таких дрібниць, як колір спортивної шкільної форми початку двадцятого століття. Вийшло настільки достовірно, що розчиняєшся в екранної реальності без залишку. Не скажу, що це легке і радісне занурення: у фільмі багато сцен насильства і просто епізодів, від яких подих перехоплює від переживання за героя. Але в той же час розумієш, що це кіно не про жорстокість, не про війну, не про ненависть і навіть не про страждання. Воно про непохитному внутрішньому стрижні. І про вірність собі. І про людяність насправді.
Тут навіть зло, яким важко знайти виправдання, постає в незвичайному форматі. Начальник концтабору, японець на прізвисько Птах, зовсім не виглядає страшенним лиходієм. Він, скоріше, схожий на великого жорстокого дитини. І ця дитячість робить його ще страшніше, ніж якщо б він був просто бездушним кровожерливим солдафоном. У цього персонажа якесь дивне гіпнотичний чарівність. Його обличчя запам’ятовується надовго. Тим дивніше, що Мияви, виконавець ролі Птиці, зовсім не професійний актор. Він рок-музикант.
Ще хотілося б відзначити, що у фільмі геть відсутній трагічний пафос, який часто буває властивий картин про війну. Тут солдати, що летять в старому, роздовбаному, трясущемся і гримлячому, як консервна банка, бомбардувальнику, сміються і труять анекдоти. Знесилені люди, які дрейфують на гумовому плоту посеред океану, в оточенні голодних акул, посміхаються і жартують один над одним. В’язні концтабору, поставлені на межу виживання, підбадьорюють інших словами надії. Життя, молодість і здоровий глузд торжествують у будь-якій ситуації.
Але що найцікавіше в цій стрічці (і це теж велика заслуга Джолі як режисера) – що Луї Замперини, при всіх його позамежних якостях і вчинках, не перетворюється на такого собі супермена. Він людина. Звичайний. Такий же живий і свіжий, як всі ми. Такий же сильний, як і всі ми…
На фінальних титрах “Несломленного” я подумала, що якщо б у мене був син, я неодмінно показала б йому це кіно. Воно дуже чоловіче і дуже… правильне, чи що. У ньому немає прямого засудження або вихваляння, просто показано все як є. Але побачивши це, неможливо не зробити свій моральний вибір. Ось тільки брати з собою на кіносеанс потрібно тільки дорослих синів: у фільму категорія 18+.
А ще, вийшовши із залу, я раптом усвідомила, яке це щастя – просто мати можливість вимити руки теплою водою і перед виходом на вулицю одягнути тепле пальто. Якими дрібними і легко розв’язуються здаються всі мої проблеми на тлі тих випробувань, які зміг пройти Луї Замперини.
НЕЗЛОМЛЕНИЙ / Unbroken.
Реліз в Росії: 15 січня 2015.
Категорія: 18+.
Режисер: Анджеліна Джолі.
Сценаристи:
Ітан і Джоел Коени, Вільям Ніколсон, Річард ЛаГравенес.
У ролях:
Джек О’коннелл, Донал Глісон, Гаррет Хедлунд, Джай Кортні.
За світовим бестселером Лори Хилленбранд.