Мисливські байки і забобони

113


Полювання, як відомо, є одним з найдавніших людських занять. Тому з давніх часів вона була пов’язана з містикою і забобонами. Крім того, вирушаючи полювати в ліс, люди ризикували вступити на «заборонену територію», де мешкали різноманітні потойбічні істоти на зразок лісовиків і перевертнів…

Лісові божества

Стародавні приносили жертви духам полювання, щоб це підприємство пройшло вдало. Інакше парфуми розсердяться і не пошлють видобутку, а то і роблять з людиною що-небудь погане…

Як не дивно, подібний звичай зберігся і в наші дні, особливо в північних, тайгових краях. У Сибіру, наприклад, є особливі, «священні» місця, де мисливці перед тим, як відправитися на свій промисел, залишають їжу для парфумів або прискають горілкою. Приїжджим ці місця показують провідники-аборигени.

Є «недоторканні» звірі, яких ні в якому разі не можна стріляти. Сибірські мисливці називають їх «князьками». Дізнатися їх можна за незвичайною забарвленням або надто великим розмірам.
— Вб’єш такого князька — і фарту не бачити, — констатує старший науковий співробітник НМЦ «Сибохотнаука» Борис Дицевич.

Якось, розповідає він, одному його знайомому довелося зустрітися в лісі з білої кабаргой. Зазвичай у кабарги шкурка бурого кольору, а це був справжній альбінос – білосніжна шкіра, рожевий ніс, червонуваті очі…

Мисливець не втримався, вистрілив у звіра. Після цього мисливська удача його залишила, і він дуже довго не міг вполювати ніякої дичини…

Інший мисливець підстрелив білу косулю. «Краще б я цього не робив», — зізнався він згодом Дицевичу. Мабуть, з ним теж сталося щось погане…

Полювання на перевертнів

Зустрічі з містичними істотами для мисливців теж не рідкість. Наприклад, в Сибіру побутують легенди про ведмедів-перевертнів. У давні часи там можна було почути характерні розповіді мисливців: «Йду по тайзі, а назустріч — ведмідь. Величезний, страшний… Я, звичайно, відразу вистрілив. Глядь — а ведмедя-то і слід прохолов!»

A. M. Бронніков з села Знам’янка Читинської області розповідає історію про свого діда. Той був сміливим, нікого не боявся, пішов у тайгу на ведмедя. А за якимось місцевим повір’ям у той день йти на полювання було не можна. Дід знайшов місце, дочекався ночі, визначивши час по зірках, і засів у засідці. Рівно опівночі в кущах затріщала. Мисливець підняв гвинтівку. Чутно стало, ніби ведмідь ломиться, а нікого не видно. «Кроки» наблизилися до нього, дід хотів вистрілити, але руки немов оніміли. Тут невидимка розкотисто зареготав, і почувся голос: «Що, не можеш стріляти? Не зможеш ти мене вбити!» Знову пролунав дикий регіт, і знову затріщали кущі — невідома істота видалялось. Мужик, ні живий ні мертвий, швидше поплив додому…

Непрохані гості

Мисливські бази і зимовища часто розташовуються на місці покинутих сіл. Це, як правило, місця з особливою енергетикою, яка впливає на людей.

Ось історія, що сталася з сибіряком Федором Т. Повертаючись з полювання, він вирішив переночувати в лісовому зимовище. Вночі почув, як хтось їде повз, награє на гармошці… Проїжджі спішилися у зимовища, відчинилися двері — і в хатинку увійшли двоє зростанням близько 30 сантиметрів. Федір злякано підхопився з нар і кинувся бігти. Так і тікав без оглядки до самого будинку. Дружина сказала, що йому «здалося»…

У Красноярському краї п’ятеро військових пішли на полювання і безслідно пропали. Привал вони повинні були зробити в лісовій хатинці, яка чомусь «нехорошої». Пошуковики вирішили відправитися туди. Двері виявилися замкненими зсередини, її зламали… Всі п’ять чоловік сиділи за столом, перед ними лежали залишки їжі. Вони були мертві, обличчя спотворені жахом. Смерть настала від раптової зупинки серця…

Борис Дицевич розповідає про дивні події в зимовище, побудованому на місці давно забутого сільця в Ольхонском районі. Всіх, хто там зупинявся, відвідували «Вони». Так мисливці називали чоловіка з білою бородою і жінку з довгими білими волоссям, одягнених в білі одежі. «Вони» з’являлися і вночі, і вдень, причому ті, хто їх бачив, потім описували свій стан як полубессознательное.

Зазвичай Вони запитували: «А що ви тут робите?» Почувши відповідь – «Полюємо!», казали: «Тут полювати не можна!»

З’являлися ці привиди не тільки в хатинці, але і за її межами. Як-то раз один мисливець взимку вистежував в лісі дичину. Раптово він побачив перед собою двох в білому… Чоловік втратив свідомість і прийшов до тями лише через кілька годин. Загадковим чином він не обморозився – ймовірно, гості в білому вирішили просто попередити його, а не наносити йому шкоду…

Після цього випадку місцеві мисливці покликали шамана з найближчого села Куртун, щоб той вступив в контакт з привидами і з’ясував, що їм потрібно. Шаман взяв чотири пляшки горілки і почав кропити спиртним кути зимовища. Після ритуалу, що тривав більше двох годин, він повідав, що таємничі «Вони» — це колишні жителі села, на місці якої стоїть зимовище. Коли-то вони загинули насильницькою смертю, і тепер їх душі не можуть залишити ці краї… Магія допомогла. Більше парфуми нікого не турбували.

В іншому зимовище мисливців ночами душили якісь чорні дядьки із скуйовдженим бородами. Крім того, у всіх, хто тут ночував, починала сильно боліти голова. На думку Бориса Дицевича, винні були камені з вкрапленнями міді, в яких була викладена піч. При нагріванні вони виділяли отруйні гази, і у людей виникали галюцинації… Тільки незрозуміло, чому в маренні всім здавалися однакові образи. Ні, не все так просто!