Дивеево – православний центр Росії

453


Важко знайти віруючої православної людини, не побував в Дивеево. Це село в Нижегородської області знамените тим, що в ньому розташовані знаменитий Серафимо-Дівєєвського монастиря та численні святі джерела. Крім того, деякі шанують його як четвертий (після Іверії, Афону та Києво-Печерської лаври) «земний Уділ Пресвятої Богородиці».

Від підстави до закриття

Монастир в Дівєєво був заснований в середині XVIII ст. багатою рязанської поміщицею Агафією Семенівною Мельгуновой, стала насельницей Флорівського монастиря в Києві під ім’ям матушки Олександри. У 1760 р. мати Олександра виїхала з міста Мурома в Саровської Пустині в пошуках місця для будівництва майбутньої обителі. По дорозі вона зупинилася на відпочинок у селі Дивееве. Тут їй було видіння Богоматері, яка вказала місце для закладки обителі.

У 1773-1774 рр. в Дивееве була закладена Казанська
Церкву, а при ній заснована невелика монастирська Казанська громада, де оселилися матушка Олександра з чотирма послушницями.

У 1789 р. піклування над громадою взяв Серафим Саровський. За його благословення поруч з Казанської була влаштована Млинова громада, куди переселилися вісім сестер з Казанської. Першою наставницею Млинової громади стала Олена Василівна Мантурова. У 1842 р. Казанська і Млинова громади були об’єднані в Серафимо-Дівєєвської.

У червні 1848 р. в Дивееве був закладений Троїцький собор. Храм був освячений 28 липня (9 серпня) 1875 р.

У 1861 р. громада отримала статус монастиря. До 1917 р. тут проживало 270 черниць і 1474 послушниці. Обитель залишалася чинною до 21 вересня 1927 р. Казанська церква була закрита в 1937 р. Але і після закриття в Дівєєво продовжували з’їжджатися жителі навколишніх сіл на свято Казанської ікони Божої Матері.

Відродження святинь дівеєвських

У 1988 р. почалося відродження святинь в Дивеево. 31 березня 1990 р. відбулося освячення Троїцького собору, а 21 липня 1991 р. Священний Синод прийняв рішення про відновлення в Дивееве монастирської обителі. Зараз там проживає близько 400 насельниць. 29 липня 1991 р. сюди урочисто перевезли з Казанського собору Санкт-Петербурга мощі преподобного Серафима Саровського.

Однією з головних святинь Серафимо-Дівеєвського монастиря є так звана Свята Канавка. Як свідчить переказ, 25 листопада 1825 р. преподобному Серафиму з’явилася сама Богородиця. Вона наказала заснувати
Млинову громаду і обнести її канавою і валом. Канавку почали рити сестри вздовж тієї самої стежки, по якій пройшла Богоматір. Сам же Серафим говорив, що вона «до небес висока» і буде захистом від Антихриста.

Риття Канавки продовжувалося і після смерті отця Серафима. У 1927 р. вал був зрито, а Канавку майже всю засипали. У повоєнні роки через неї проклали комунікації.

У 1997 р. адміністрація Дівєєва дала дозвіл на відновлення Святої Канавки. Стежку, яка проходить по валу, виклали плитами і обнесли кованою огорожею. У 2004 р. тут були встановлені мармурові поклінні хрести, а на місці млина побудували дерев’яну каплицю.

Ще одна святиня Троїцького собору – ікона «Розчулення» Пресвятої Богородиці, яку Серафим Саровський називав «Всіх радощів Радість». Зараз оригінал знаходиться в Московській патріархії, а в Дивеевской обителі зберігається чудотворний список з ікони.

Також у 2008 р. в обителі був повернутий пудовий дзвін, на якому вигравірувано ім’я преподобного Серафима Саровського. У квітні 2009 р. в дар монастирю переданий ковчег з частками мощей святих старців з Глинської пустині: Макарія, Серафима, Інокентія, Феодота, Архипа, Василя, Іліодора, Іоанникія і Філарета. А влітку 2010 року був знову відкритий для відвідувачів будиночок блаженної Параскеви Іванівни (Паші Саровської).

Чудові джерела

Нині Дівєєво служить активним місцем паломництва. Паломники їдуть сюди і для того, щоб скупатися в чудотворних джерелах. Найстарішим з них є джерело в честь Казанської ікони Божої Матері, який був відомий ще в XVIII столітті.

Колись над Казанським джерелом стояла каплиця, в якій аж до 1939 р. йшли служби. Коли каплицю зламали, один із місцевих мешканців виявив під льодом замерзлого джерела Казанську ікону Божої Матері, написану в стародавні часи. З нею було пов’язано багато чудес. Зараз образ зберігається в Троїцькому соборі.

У селищі Циганівка знаходиться джерело преподобного Серафима. За переказами, у 60-х рр. минулого століття, коли тут вирішили встановити охоронну зону, військові зустріли в цьому місці дідка в білому балахоні, що у них на очах вдарив об землю палицею — і звідти раптом забила вода. Джерело хотіли засипати, але коли підігнали трактор, з-за дерева вийшов той самий дідок, назвав тракториста по імені і сказав: «Не засинай мій джерело». Джерело так і залишився незасыпанным. Зараз тут встановлено рублена каплиця, де у святкові дні відбуваються урочисті молебні.

Паломники купаються в джерелах у будь-який час року, і багато запевняють, що тутешня вода зцілює хвороби. А хіба може бути інакше в такому святому місці?