Діти розповідають про минулих життях

33


Фото: auremar/Rusmediabank.ru
Як відомо, в ряді східних релігій існує поняття реінкарнації — переселення душ.

Найцікавіше, що спогади про попередні втілення далеко не завжди стираються з пам’яті. Фахівці кажуть, що найчастіше вони починають спливати у дітей у віці двох-п’яти років.

Цар із стародавнього Хорезма

Так, якась В. Семенова розповіла таку історію про свого сина Микиту. Коли хлопчикові було трохи більше двох років, як-то ввечері її чоловік став писати для нього казку і запропонував синочкові самому вибрати ім’я для головного героя. Той тут же назвав ім’я – Каник. Згодом він часто згадував про це Канике. Коли батьки почали розпитувати його, хто ця людина, малюк докладно розповів, що Каник – це цар, він їздить з мечем на коні і в одному з боїв… вбив його, Микиту!

Батькам це здалося дивним. Вони вирішили пошукати інформацію про Канике в Інтернеті – а раптом той і справді колись існував? Яке ж було їх здивування, коли виявилося, що в стародавньому Хорезмі і справді був колись правитель по імені Каник! Він жив у VIII столітті нашої ери, і в Мережі навіть знайшлося зображення монети з вигравіруваним на ній портретом Каника!

Цікаво, що коли Микита розповідав про Канике, то він не міняв деталей викладу подій. Так що навряд чи хлопчина міг усе це вигадати. Та й у цілому його розповідь збігався з тим, що було відомо про стародавньому правителя.

До трьох років хлопчик уже забув про Канике. Але більше всього Микита любить грати у війну. До семи років він сам ліпить солдатиків з глини, «приделывает» їм списи і мечі з деревинок і «веде в бій». А от куплені батьками машинки, паровозики його абсолютно не цікавлять. Зараз він захоплено грає в комп’ютерні ігри також з військовим ухилом.

Спогади про смерть

Поштовхом до «спогадів про минуле втіленні» часто служить якусь подію або враження. Так, одна дівчинка під час поїздки в машині з мамою побачила на склі сонячні відблиски і тут же «згадала» про те, як колись проїздив по мосту, ось так само блестевшему на сонці, і потонула, впавши в річку…

На одному з мережевих форумів дівчина розповіла, що коли вона була маленькою, то почала плакати і кричати, зустрівши в магазині незнайомого хлопця. Шокованим батькам довелося терміново відвести дитину. Коли вони сіли в машину, дівчинка сказала, що чоловік, якого вони бачили в магазині, коли-то забрав її у її «першою мами» і сховав під підлогою, після чого вона надовго заснула і прокинулася вже в іншій матусі». Героїня попросила заховати її під приладовою панеллю, щоб той незнайомець її не знайшов…

Якийсь чоловік згадує розповіді своєї матері про те, що коли він був маленьким, то говорив, що давним-давно загинув у вогні. У дитинстві герой завжди боявся перебувати біля відкритого полум’я, а також побоювався пожеж в будинку.

Інший користувач повідомляє, що в дитинстві його молодша сестра ходила по будинку зі знімком їх прабабусі в руках і повторювала фразу: «Я сумую за тобою, Харві». Прабабуся померла ще до її народження. Також дівчинка згадувала про речі, про які колись казала прабабуся.

Ще один користувач оповідає про те, що його сестричка з двох до чотирьох років розповідала дивні речі про свою «минулого родині». Так, вона казала, що рідні засовували в неї різні предмети, чого вона плакала, а потім «татко» спалив її, і вона потрапила в нову сім’ю…

Ось ще цікава історія: «Моя старша сестра народилася в рік, коли мати мого батька померла. Як каже мій батько, як тільки моя сестра змогла вимовити перші слова, вона сказала – «я твоя мама».

Жінка згадує, що коли її синові було три роки, він сказав, що йому дуже подобається його «новий татко», а попередній вдарив його у спину, від чого він помер. «Мій новий татко ніколи так не вчинить зі мною», — додав малюк.

Син іншої жінки у віці п’яти або шести років сказав їй: «Поки я тут не народився, у мене ж була сестра ще? Вона і моя інша мама зараз такі старі. Сподіваюся, з ними все було добре, коли машина загорілася».

За словами одного чоловіка, коли вони з дружиною купали свою доньку двох з половиною років, вона раптом сказала таку фразу: «А я так нікому і не дісталася. Одні вже намагалися якось вночі. Виламали двері та намагалися, але я відбилася. Я померла і тепер живу тут».

Душа вибирає…

Часто доводиться чути фразу: «Батьків не вибирають». А чи це так? Наприклад, одна з користувачок на форумі розповіла, що її син у віці від двох до шести років любив розповідати їй історію про те, як він обрав її своєю матір’ю. За словами дитини, він знаходився в освітленій кімнаті разом з якимось чоловіком, одягненим в костюм. Навпроти стояли люди, нерухомі, схожі на ляльок, і незнайомець запропонував йому вибрати собі маму. Хлопчик вказав на ту, яка пізніше дійсно стала його матір’ю. Після чого він пам’ятав себе вже тільки після народження.

Також син цієї жінки дуже захоплювався літаками Другої світової. Він знав про них такі подробиці, яких не було ні в яких доступних джерелах. Його батьки були вченими, і вони нічого не знали про літаки, так що дивувалися, звідки у нього така інформація.

Наступна історія дуже нагадує попередню: «Коли мій племінник навчився складати слова в пропозиції, він розповів моїй сестрі та її чоловікові, як він радий, що вибрав їх. Він стверджував, ніби до того як стати дитиною, він в яскраво освітленому приміщенні бачив безліч людей, з яких «вибрав свою Маму, так як у неї було миле личко»».

Значить, у душі все-таки є вибір подальших втілень. Можливо, ми зовсім не випадково з’являємося на світ в певній сім’ї, серед певних людей і, нарешті, в тій чи іншій тілесній оболонці…