День народження в офісі: щоб не було болісно…

53


«Ненавиджу свої дні народження!» — заявила подруга. Виявилося, її напружує необхідність кожний раз «проставлятися» на роботі. Дружить вона тільки з двома колегами, а запрошувати треба весь відділ, інакше образяться… Так вже хороша ця традиція – святкувати дні народження в офісі?

З одного боку, такі святкування вносять у наше життя нотку неформальності і приємну різноманітність. Ну, що тут такого – зібратися всім колективом, привітати іменинника, випити, закусити, може, пісні поспівати… Але одна справа, коли колектив – дійсно «одна велика дружна сім’я», а інше – коли це просто купка людей, яких пов’язує тільки робота. В останньому випадку іменини одного із співробітників перетворюються в обтяжливу обов’язок і для нього, і для товаришів по службі.

Пам’ятаю, як я відразу після школи, поступив на заочне відділення вузу, працювала коректором в редакційно-видавничому відділі НДІ. З колегами з чисто жіночого колективу у мене було мало спільного: розмови про ганчірках і косметиці не надто приваблювали, і особливої товариськості я не проявляла. Словом, своєю людиною у відділі так і не стала. Коли мені виповнилося вісімнадцять, колеги зробили мені подарунок – світильник, який до цього кілька місяців припадав пилом на полиці в найближчому магазині, нікому не потрібний… Мабуть, ніхто просто не перейнявся вибором подарунка для працівниці, яка працює недавно і ні з ким особливо не дружить. Тоді як для іншої дівчини, яка пропрацювала у відділі вже кілька років і якій незадовго до мене виконувалося 19, придбали красиве колечко – вона вважалася «своєї»… Правда, чай з тортом та цукерками я все одно потім влаштувала. А світильник згодом передарувала знайомому.

Відносини між колегами бувають всякі. Буває, що люди ледь вітаються, буває, що просто не виносять один одного… І ось, як у дитячому садку, їм кажуть: «Мирися, мирися, мирися і більше не бийся!» І змушують сідати за стіл і випивати чарку за здоров’я людини, яка їм байдуже або навіть неприємний. Чи змінить це стосунки на краще? Навряд чи. Випили вина, поїдять салатику, зап’ють торт чаєм – і все повернеться на круги своя…

До того ж влаштовувати посиденьки на роботі часом досить дорого. Тим більше якщо у відділі працює 10-20 осіб. У деяких фірмах існує традиція дарувати дорогі подарунки іменинникам і відзначати дні народження в кафе або ресторані. Причому не тільки ювілеї, але й «рядові» іменини. Добре, якщо зарплата висока. А якщо залишає бажати кращого? До того ж кожен раз доводиться скидатися на подарунки всім працівникам відділу… І таких днів народження може бути до 20 в рік, а то і більше. А деколи люди відзначають на роботі і дні народження своїх дітей, поминки по близьким, премії, догляди у відпустку… У багатьох організаціях є традиція «проставлятися», коли людина влаштовується на роботу і коли звільняється з неї. А все це – гроші і час… А якщо людина пропрацювала в компанії всього кілька місяців, і вона ще не встигла стати для нього «рідним домом»?

Нерідко також забороняється влаштовувати посиденьки в робочий час, і доводиться залишатися після роботи. У вас свої справи і плани, треба за дитиною в садок або побачення призначено, а тут доводиться висиджувати пару годин після офіційного закінчення робочого дня і піднімати тости за Івана Петровича або Марію Семенівну, з якими ви до цього всього пару раз привіталися… А потім, після випивки, з важкою головою, тягтися в метро або на автобусну зупинку…

Дуже часто такі заходи заохочуються як привід зайвий раз «погудіти». Російська людина любить святкувати більше, ніж працювати, ну що тут поробиш! Буває, що сам шеф – страшенний гуляка, і хоче, щоб його приклад наслідували й підлеглі. І яка різниця, в кого саме нині день народження? Як правило, до кінця вечора про іменинника вже всі міцно забувають…

Може бути, пора скасувати цю «каторгу»? Ні, я не стверджую, що слід припинити святкувати на роботі дні народження взагалі. Але ж можна обійтися «малою кров’ю». Наприклад, замість щедро накритого столу з вином та закусками або вечері в ресторані обмежитися тортиком з чаєм. Або зібрати до застілля лише тих, з ким ви сидите в одній кімнаті або з ким у вас склалися неформальні відносини. Хороша також давня «шкільна» традиція: принести у відділ коробку цукерок і роздати по парочці всім співробітникам в честь дня народження… А застілля влаштуєте потім, в колі сім’ї чи близьких друзів.

Зрештою, головне — щоб в день народження нас привітали люди, які дійсно для нас важливі. Іноді скромна електронна листівочка з щирими побажаннями від одного або коханого куди більше гріє серце, ніж пафосний букет квітів і наворочений мобільник, подаровані в складчину людьми, які, по суті справи, нічого для нас не значать, вітають нас тільки тому, що так належить, і забудуть про нас, як тільки ми подамо заяву про звільнення.