Чи Легко бути начальником

71


Ви, нарешті, отримали підвищення на роботі, і вас чекає крісло керівника. Яке це – вперше стати чиїмось начальником? Безсумнівно, ви чудовий фахівець, інакше навряд чи б вас взяли на керівну посаду. Але замість радості від довгоочікуваного підвищення вас наздоганяє паніка: впораюсь я? Куди поведу команду або відділ? Стануть до моїм розпорядженням прислухатися? Дуже багато залежить від вас. Розглянемо типові помилки початківців керівників.

Наймолодший… Часта ситуація в сучасних фірмах: керівник молодший за своїх підлеглих. Молоді люди можуть чудово розбиратися в сучасних технологіях виробництва, методах ведення бізнесу або піарі, так і в вузах з’явилися факультети менеджменту, які дозволяють відразу готувати «управлінців». Але як сприймуть дорослі підлеглі юного начальника? Це важка ситуація. Можливо, хтось із старших за віком працівників метил в крісло керівника «за вислугою років» і тепер вкрай незадоволений, що воно дісталося не йому. Великий ризик того, що молодого керівника будуть сприймати як «хлопчика» або «дівчинку», вирішили «пограти у начальника».

«Я виявилася набагато молодше своїх підлеглих, — скаржиться Ірина. — З самого початку вони прийняли мене в штики, хоча, незважаючи на мій молодий вік, у мене великий досвід роботи. Не було лише досвіду роботи з літніми людьми. Я пробувала різні методи: питала у них поради, просила, переконувала… Вони погоджуються, кивають, але все одно роблять по-своєму. Звертаються вони до мене на «ти» і нерідко називають «Ірочка».

Що робити в такій, здавалося б, програшній ситуації? Насправді, цілком типовий випадок і не настільки трудноразрешимый, як може здатися. Насамперед, молодому керівнику потрібно розібратися зі своїми страхами. На роботі біологічний вік – поняття більш ніж умовне. У відділі, який вас поставили очолювати, тепер старший ви. Справа відбувається не на сімейному обіді і не на раді старійшин, де ви — «зелений новачок». Ви не внучка і не дочка цим людям, ваші відносини – професійні, причому ви очолюєте їх діяльність. Якщо вас призначили на цю посаду, значить, ви гідні цього і володієте необхідною кваліфікацією. Змініть свою внутрішню позицію – і побачите, що зовнішня розстановка сил теж починає змінюватися.

Краще відразу коректно ставити на місце людей, що намагаються назвати вас «Ірочка» або «Свєточкою»: «Вибачте, але я Ірина Миколаївна (Світлана Геннадіївна)». Форма звернення у чому моделює і ставлення до людини. Ірочка може бути секретаркою, офіціанткою або улюбленою племінницею, але начальниц-Ирочек не буває.

Будьте міцні, але людяні. Важливо не вдарятися і в іншу крайність. Поширена помилка амбітних, але незрілих керівників – компенсувати відсутність досвіду і авторитету навмисно жорстким, на межі з грубістю і пренебрежительностью ставленням до підлеглих. З порога виставивши своїй команді нереалістичні вимоги і масу безглуздих заборон («Курити не частіше ніж раз на дві години!», «Хвороба дитини не вважається поважним приводом для раннього відходу!»), ви досягнете лише того, що уславитеся самодуром. Знаходьте сильні сторони своїх підлеглих і хваліть їх. Важливо знайти правильну інтонацію: похвала не повинна звучати так, ніби ви хочете «підлизатися», і ні в якому разі не повинна бути лестощами, а тільки щирим визнанням професійних достоїнств людини.

У зрілому колективі важливо не ламати всі сформовані традиції і технології відразу. Люди звикають до усталених порядків, і надмірна кількість нововведень викликає у них стрес. З’являється відчуття, що новий керівник зібрався «старий світ зруйнувати до основанья, а затем…». Важливо, щоб підлеглі зрозуміли: ви не збираєтеся нічого ламати, а реорганізація повинна принести зміни на краще – у тому числі і полегшити їх працю, зробити його більш ефективним.

Свій серед своїх? Після підвищення в посаді вам належить очолювати той самий відділ, в якому ви працювали на правах рядового співробітника. А ваші колишні колеги стануть вашими підлеглими. Така зміна ролей приводить у замішання і майбутнього начальника, і його потенційних підлеглих. Начебто відносини вже налагоджені, але… Вони були збудовані на горизонтальному рівні, тепер же ви станете керувати діями цих людей.

«Я працювала у відділі HR на посади рядового рекрутера, — розповідає Орися. — Керівник високо цінувала мене і через півтора року запропонувала мені крісло своєї заступниці, яка пішла в декрет. Я повинна була керувати роботою дівчат, з якими ми ще нещодавно пили каву і розмовляли в перервах. Щоб вони не подумали, що я зазналась, я намагалася спілкуватися з ними, як і раніше дружелюбно, не бути занадто суворою. У результаті почалися запізнення, прогули, і показники роботи відділу впали. Мені зробили догану, а стиль спілкування з співробітницями довелося терміново міняти».

Труднощі майже гарантовані в тому випадку, якщо до підвищення ви тісно спілкувалися з колегами і ділилися подробицями свого приватного життя – від походів по барам до складних взаємин з мамою… Основне правило побудови кар’єри: робота і особисте життя повинні по можливості існувати окремо. Ви напевно помічали: чим вище посада людини, тим менше про нього відомо співробітникам.

Потрібно бути готовим до того, що тепер дистанція з колегами збільшиться. Зрозуміло, не варто відразу брати зарозумілий тон і робити вигляд, що вашого спілкування «на рівних» ніколи не існувало – цим ви тільки викличете відторгнення. Однак розповіді про веселих вечірках або неприємності на особистому фронті доведеться припинити. Потурати підлеглим у всьому — прикривати запізнення, давати відгули на першу вимогу – теж не варто. М’якому керівника підлеглі просто сядуть на шию, або скористаються його слабкістю та «обійдуть на повороті» — і крісло начальника незабаром займе той, хто не боїться бути суворим.

Не метушіться! У багатьох з нас в голові живе образ ділової людини-ракети, який не їсть, не спить і з космічною швидкістю носиться з одних переговорів на інші, кидаючи по дорозі підлеглим уривчасті репліки. Чомусь нам здається, що саме так повинен виглядати справжній бізнесмен: майже як супермен. Але цей образ, при всій його привабливості, абсолютно невірний. Люди, які досягли високих посад, зазвичай ведуть себе досить солідно. Не варто роздавати даремні завдання тільки для того, щоб імітувати бурхливу діяльність. Розкидатися вказівками, зовсім не вникаючи в деталі, тому що це робота «вузьких спеціалістів», теж небезпечно. Чим частіше ви проявляєте свою некомпетентність, тим швидше втратите повагу співробітників.

Гиперответственность – ознака поганого начальника. Підлеглі існують саме для того, щоб делегувати їм завдання. Цілком ймовірно, що більшість з них – компетентні люди, які добре справляються зі своєю роботою. Немає потреби контролювати все до дрібниць, прискіпливо вникаючи в процес роботи кожного. Таким чином ви взвалите на себе роботу всього відділу, а у підлеглих відберете ініціативу. Великий ризик того, що під вашим пильним контролем незабаром вони втратять почуття відповідальності за свою ділянку роботи: навіщо, якщо начальник всі перевірить ще раз і відзвітує перед вищим керівництвом? З часом ви пізнаєте їх сильні сторони, область, в якій вони, можливо, розбираються краще за вас, і слабкі місця – ті, які варто проконтролювати.

Вміння визнавати свої помилки і бачити чужу точку зору теж належить до незамінних навичкам хорошого керівника. Впевненість зовсім не дорівнює непогрішності. Всі великі боси коли вперше сідали в своє крісло за великим столом начальника, і навряд чи при цьому відчували себе комфортно. Але вони вчилися на власних помилках і зуміли розвинути свої лідерські якості. Вийде і у вас.