Бійтеся, коли вами захоплено захоплюються!

449


Фото: intune123/Rusmediabank.ru
Всі ми в житті спостерігали таке явище, як ідеалізація з подальшим знецінюванням. Наприклад, чоловік, що постійно міняє жінок. Спочатку він захоплюється своєю коханою, обожнює і підносить її, а проходить якийсь час – і він починає бачити в ній одні недоліки. У нього як би «відкриваються очі», він скидає її з п’єдесталу і розлучається з нею.

Потім у нього трапляється нова закоханість. Він знаходить чергову супутницю, цього разу вже точно ідеальну, без недоліків. Захоплюється нею, палає пристрастю, бачить у ній одні достоїнства. А потім все повторюється знову: чергова кохана не виправдовує його сподівань, він приписує їй самі низькі якості.

Те ж саме буває і у представниць прекрасної статі. Спочатку жінка захлинаючись захоплюється новим знайомим, а по закінченні якогось часу її ставлення до нього кардинально змінюється, вона «прозріває» і починає бачити в ньому одні лише недоліки.

Ідеалізація характерна для закоханості. Але там вона відбувається в нормальній формі: поступово приходить розуміння, що партнер не ідеальний, як і всі живі люди. Тоді ми починаємо приймати людину такою, якою вона є, і наші стосунки тривають. Ми визнаємо, що партнер небездоганний, та розуміємо, що і самі недосконалі.

У нормі ми здатні реально оцінювати наші відносини. Це дозволяє нам прощати і бути терпимими. Завдяки цьому ми можемо підтримувати багаторічні зв’язки.

А от у тих, хто схильний до надмірної (патологічної) ідеалізації, все інакше: спочатку захоплення зашкалюють, а потім з такою ж силою настає знецінення, і відносини руйнуються.

Це відбувається не тільки між чоловіками і жінками, але й у раптово спалахнула любов до фахівців, які можуть допомогти. Наприклад, це можуть бути захоплені відгуки про лікаря, психолога, викладача, начальника і т. д. У людини створюється помилкове уявлення, що даний професіонал кардинально змінить його життя, поліпшить її. Щоб посилити свою впевненість у цьому, він починає його ідеалізувати. Каже: «Це самий кращий лікар на світі!», «Наш Іван Іванич — приголомшливий начальник, добрий, справедливий!» і т. д.

Таке явище буває і в дружніх відносинах. До речі, саме тому я терпіти не можу, коли хтось із нових знайомих починає мене захвалювати, звеличувати, приписувати мені неіснуючі чесноти. Коли я це бачу, відразу настораживаюсь, тому що знаю, що через якийсь час піде скидання з п’єдесталу.

Психологи називають це ідеалізацією з подальшим знецінюванням. Цей комплекс є одним з видів психологічного захисту. На думку психологів, це явище зароджується в дитинстві. Дитина ідеалізує своїх батьків і приписує їм найкращі якості: сила, розум, силу та ін. «Мій тато самий сильний, моя мама сама добра!». Дитина цілком залежить від батьків, тому він хоче думати, що вони найкращі і всемогутні (а значить, здатні захистити його).

Але і після дорослішання деякі люди продовжують шукати для себе нові об’єкти ідеалізації. Наприклад, чоловік, идеализирующий свою кохану, готовий зробити для неї все, що завгодно (дарувати подарунки, давати гроші, переписувати на неї квартиру тощо). Зате потім, коли він її знецінить, готовий все відняти.

Проблема в тому, що будь-який об’єкт ідеалізації насправді не ідеальний (як і будь-яка жива людина). А значить, рано чи пізно настає розчарування, після якого відбувається заперечення будь-яких позитивних якостей у об’єкта колишньої ідеалізації. Його скидають з п’єдесталу, намагаючись, щоб він розбився на дрібні осколки.

Тому, коли ви чуєте надмірні захоплення і придиху в свою адресу, нехай вас це насторожить. Остерігайтеся солодкої лестощів і захопленого сюсюкання. У подібних відносинах вас не бачать справжньої, не такий, яка ви є. З вас малюють глянцевий портрет, який має мало спільного з дійсністю. І в очах партнера ви зобов’язані відповідати цьому портрету. А воно вам треба?

Коли такі відносини закінчуються, вам здається, що все колишнє було брехнею. Адже вам там солодко посміхалися, вами так щиро захоплювалися, а тепер виявляється, що все це було брехнею? Ні, ці прояви не були брехнею, вони були необгрунтовано завищеними очікуваннями, яким ви були зобов’язані відповідати на думку «идеализатора».