Бач, розсівся: чому дорослі готові битися з дітьми за місце в громадському транспорті.

133




Всім нам з пелюшок знайоме правило етикету в громадському транспорті, яке закликає поступатися місцем літнім людям або просто тим, хто слабший. От тільки ніде не сказано, з якого віку жінка вважається бабусею, а дитина – дорослим, який повинен негайно піднятися в пориві поваги до відвідувача пасажиру.

Ще з часів піонерського дитинства старше покоління наших співвітчизників засвоїло, що діти зобов’язані поважати дорослих, відкривати їм двері, пропускати вперед і, звичайно, поступатися місцем у громадському транспорті. Але особисто у мене останній пункт викликає легке здивування.

Зрозуміло, мова йде не про ветеранів, інвалідів і вагітних жінок, яким поза всяким сумнівом треба поступитися місцем.

І діти повинні це розуміти, орієнтуючись на поведінку своїх батьків. Мова піде виключно про людей середнього віку, які за всіма (в тому числі і медичними) показаннями можуть осилити поїздку стоячи. І які з якихось причин впевнені: маленькі діти повинні їм поступатися місцем у транспорті.

Вперше зі специфічним ставленням пасажирів міського транспорту до дітей я зіткнулася, лише ставши мамою. Замість того, щоб поступитися місцем мою трирічній дитині, сторонні люди хапають його на руки, а деякі і зовсім говорять, що з дітьми треба їздити на таксі, а не лізти в автобус. Втім, куди складніше доводиться дітям трохи постарше. Тим, хто вже може їздити без батьків.

Ишь, расселся: почему взрослые готовы сражаться с детьми за место в общественном транспорте

Між тим норми, за якими дітям слід їздити сидячи, підкріплені і на законодавчому рівні. Стаття 21 Федерального закону «Статут автомобільного транспорту та міського наземного електричного транспорту» згадує не тільки про безкоштовний проїзд дітей, але і про те, що їм належить сидіти в цілях безпеки. Про це згадується в ПДР. Зрештою в автомобілі для дітей передбачені спеціальні автокрісла. Невже міські автобуси, тролейбуси та інший транспорт застрахований від аварії?

Буквально днями спостерігала сцену, як дама з пакетами, яка явно не на полі весь день орала, впливла в автобус, як крейсер, пробіглася по обличчях пасажирів і, відшукавши на одному з місць дівчинку років 12, гучно гаркнула: «Бач! Безсоромна яка! Сидить, телефон уткнулась! А ну вставай зараз же!»

Перелякана дитина, звичайно, підскочив з місця, адже поруч немає мами, яка могла б стати на її захист, а тітоньки тільки того і треба. «Старшим поступатися годиться!», – діловито наостанок кинула жінка, а школярка, яка не дістає до поручнів під стелею, схопилася за сусідні крісла, щоб не впасти під вагою величезного ранця з підручниками.

Ишь, расселся: почему взрослые готовы сражаться с детьми за место в общественном транспорте

Я посадила скромну дівчинку до своєї трирічної дочки і задумалася, що відбувається. Звичайно, мова про хамство так званих вихователів, які впевнені, що діти зобов’язані їх слухатися вже в силу того, що вони старші.

Спробувала відшукати в мережі хоч один аргумент на користь дітей. Не знайшла. Безліч форумів так і кишать збуреннями – чому дітям потрібно поступатися, мовляв, нехай стоять. Багато хто впевнені: після 6 років діти зобов’язані їздити виключно стоячи!

А до цього віку не мають права сидіти на окремому місці (забираючи його у кого-то), а тільки на руках у своєї мами. Саме незрозуміле, чому все раптом вирішили, що мама не може просто стояти поруч зі своїм сидить дитиною? Відповідь проста – вона займає чиєсь місце.

Виходить, у нашому суспільстві всі вважають, що дітям просто не належить місце в транспорті. Ще чого! Нехай переміщуються з пункту А в пункт Б і не займають сидіння Марії Петрівни, яка втомилася 9 годин сидіти в офісі за комп’ютером.

Ишь, расселся: почему взрослые готовы сражаться с детьми за место в общественном транспорте

Втім, куди гірше, коли сидять чоловіки. Вони теж вважають, що у дітей кипить енергія, і їм слід було б частіше виявляти свою повагу перед старшим поколінням. І ні в кого, розумієте, ні у кого не виникає думка про те, що дітям просто не МОЖНА їздити в транспорті стоячи.

По-перше, у дітей навіть у 12-13 років ще недостатньо розвинена координація, і їх падіння при різкому гальмуванні може обернутися трагедією.

По-друге, хребет і тазостегнові суглоби дітей ще не здатні витримувати таке навантаження і можуть сильно постраждати від поїздки стоячи, яка триває більше 10 хвилин.

По-третє, доведено, що при аварії менше страждають ті, хто сидить. Тому логічніше посадити дитину, який не в змозі навіть дотягнутися до поручня.

Крім того, енергійний дитина міг до цього дві години провести в музичному класі, навчаючись грі на скрипці, або ж до сьомого поту займався легкою атлетикою, відпрацьовуючи координацію рухів, і зараз втомився не менше, ніж той же дорослий, який повертається додому після роботи.

Тому дуже хотілося б порадити всім «вихователям» молоді вчити їх передусім своїм прикладом. Хочете, щоб через пару років вони піднімалися з місця самі – дайте їм крісло, поки вони ще діти і гостро цього потребують.